Писанка до Великодня: як в Ужгородському Скансені вчилися писанкарству

Писанка – це ніби маленький світ. Її таємничі орнаменти несуть у собі прихований сенс. Українцям удалося зберегти прадавні візерунки, бо писанкарство безперервно передавалося з покоління в покоління. У кожному населеному пункті писанки розписують по-своєму. За колоритом та улюбленими мотивами розпису можна розпізнати, з якого регіону України великоднє яйце.

На Закарпатті вже готуються до Великодня, тож в Ужгородському Скансені організували майстер-клас з писанкарства. Учасники мали нагоду відтворити писанки різних регіонів України, зокрема автентичні, традиційні писанки Закарпаття.

Провів майстер-клас художник, мистецтвознавець Роман Пилип.

– Скоро Великдень, тож ми за традицією готуємося писати писанки. Такі майстер-класи проводимо щорічно в Закарпатському музеї народної архітектури та побуту, – розповідає мистецтвознавець. – Сьогодні ми це робимо для дітей та дорослих, наших гостей вимушених переселенців. Ідея – ознайомити дітей з нашою українською традицією. Це своєрідний культурний фронт. Ми хочемо, зберегти наші традиції. Окрім того, це дуже хороша арт-терапія для детей. Ми занурюємося в магічну атмосферу, адже маємо справу з вогнем, свічкою, воском. Також ми знайомимося із символікою писанок. Вона дуже багата солярними знаками, деревом життя. Наші пращури таким чином закликали весну. З приходом християнства писанка стала символом Христового Воскресіння. Це один із найкрихкіших видів мистецтва. Писанка дуже рідко доживає до наступного року, через крихкість своїх матеріалів, але ця традиція живе на кінчиках пальців пам’яті нашого народу. Тож таким чином, ми просто продовжуємо з покоління в покоління цю традицію.

Під час майстер класу учасники писали традиційні закарпатські писанки, з білим візерунком та кольоровому тлі. Також можна було спробувати відтворити писанки з різних регіонів України.

Роман Пилип розповідає, особливість закарпатської писанки у тому, що вона зберегла дуже багато архаїчних елементів. Як правило – це один візерунок на кольоровому тлі. Її естетична функція зростала з часом. Закарпатська писанка, зазвичай – червона. Адже червоний – це колір життя, енергії сонця.

Аби написати писанку необхідно мати писачок, віск, фарбу та яйця.

– Беремо шкаралупу видутого яйця, протираємо її оцтом. Так віск і фарба будуть краще прийматися, – розповідає Вікторія Симкович, завідувачка відділу експозиції та науково-дослідної роботи Закарпатського музею архітектури та побуту. – Далі простим олівцем наносимо орнамент, а на нього писачком віск. Опускаємо яйце у фарбу. Додаємо туди ложку оцту. Тримаємо яйце у фарбі 1-2 хвилини, помішуємо. Витягуємо та витираємо.

Тоді над полум’ям свічки, точніше скраєчку, нагріваємо віск, який у нас на орнаментах та обтираємо ним писанку.

Загалом технологія написання дуже проста, нею користувалися наші предки. А вже розпис залежить від складності орнаменту.

Загалом у мастер-класі взяли участь близько двадцяти учасників.

– Мені дуже хотілося доторкнутися до українських традицій і трішки відволіктися від реалій сьогодення. Я побачила в телеграмі інформацію про такий майстер-клас. Пишу писанку вперше, тому мені це дуже цікаво. Хочу почути трішки історії про наші українські писанки. Я обрала сонячну писанку, – розповіла киянка Ірина.

Учасники заходу зізнаються, такі майстер-класи зараз, як ковток свіжого повітря. Неважливо, чи ти вмілий майстер писанкарства, чи ти людина, яка ніколи не тримала в руках писачка – головне мати бажання творити та вкласти в неї частинку своєї душі.

Христина БІКЛЯН

Відео Дмитро МИСЬ