У Перечині працює пункт допомоги переселенцям з першого дня війни

У місті Перечин з першого дня війни діє пункт роздачі гуманітарної допомоги у вигляді продуктів, миючих засобів, дитячого харчування, підгузків, засобів гігієни, речей першої необхідності, деяких ліків сім’ям військовослужбовців та переселенцям.

24 лютого команда з дев’яти чоловік (8 жінок і чоловік-водій) самоорганізувалася і почала працювати. Орендували приміщення у кафе, що на вул. Садовій. Вимушено переміщені особи, які втекли із пекла війни і яких прихистили жителі Перечинської територіальної громади, приходять і беруть наявні продукти: муку, цукор, різні крупи, чай, дитяче харчування, молоко, масло, яйця, ковбасу, картоплю, капусту, цибулю, олію, а також туалетний папір, мило, зубну пасту, щітку, шампунь, гель для душу. Тут є навіть свіжа домашня випічка – тісто з яблуками та закарпатські кіфлики з лекваром.

Координує роботу Ірина Судакова, голова благодійного фонду «Опіка».

Кореспондент «Карпатського об’єктива» побувала у пункті і поспілкувалася з пані Іриною, волонтерами та відвідувачами.

– Ірина Іванівна, як виникла ідея відкрити пункт і як Вам вдалося так швидко організувати роботу?

– Наш фонд «Опіка» проводить діяльність 22 роки. Розпочали із допомоги дітям-сиротам та дітям з малозабезпечених сімей. Згодом розширили поле діяльності і стали опікуватися різними соціально незахищеними верствами населення нашої громади, зокрема, людьми похилого віку та одинокими, інвалідами, багатодітними сім’ями, родинами, які опинилися у важких життєвих ситуаціях.

24 лютого, коли російські війська напали на Україну, ми зібралися і вирішили орендувати приміщення. Попораяли (прибрали), столи поставили, зробили перші закупи.

– Звісно, що для такої діяльності треба кошти. Хто є Вашими спонсорами?

– Основну фінансову допомогу надає нам родина Слем з США. Це Максим Олаг, випускник Перечинської школи-інтернату, мій прийомний син. В Америці проживає 12-ий рік, там працює шеф-кухарем, тепер збирає кошти для нашого фонду. Також його дружина Шейла та її рідні. Потім – благодійний фонд СНОЕ (Християнська допомога Східній Європі, (Нідерланди), з ними працюємо давно; Іболя Ейхман (Німеччина), благодійний фонд «Тімея» (Нідерланди). ТОВ «Самвер» (Перечин) перерахував 10 тис.грн. Інклюзивний центр (Перечин) надав три тис.грн. Мама дитини принесла гроші у конверті, сказала, що вони збирали на якісь потреби центру, але вирішили віддати ці кошти нам, на придбання продуктів для переселенців. Надсилають посильну грошову допомогу і наші земляки, які перебувають за кордоном на заробітках. Люди мене знають, довіряють.

– Хто може отримати допомогу?

– Переселенці, які живуть у приватному секторі нашої громади і самі готують собі їсти. Людина, яка приходить, пред’являє паспорт, до зошита записуємо ПІБ, звідки, скільки чоловік тут, де проживають, записуємо конт.тел., аби у разі чого зателефонувати їм. Вибирають те, що їм треба. Відвідувач приходить раз на тиждень, дехто був вже і двічі, і тричі. Ми не відмовляємо, розуміємо їх та їхню ситуацію, допомагаємо чим можемо. По їх зовнішньому вигляду видно, що перебувають у скрутному матеріальному становищі.

– Де берете продукти?

– Ідемо в магазин, беремо рахунок, переводимо кошти, а потім уже по товар. Це проста і зручна процедура. Буває і таке, що оберемо товар, поки перерахуємо гроші, то уже розкуплять. З готівкою працюємо вкрай рідко. Щодня купуємо товару на 12-15 тис. грн. Аби зекономити, то купуємо мішок цукру, муки і тут фасуємо. Щодня відпускаємо від 25 до 30 осіб із сім’ями, а сім’ї є і з 5, 7, і навіть 11 чоловік. Під свою опіку ми взяли і дитячі садки міста, Перечинський базовий ліцей, його філію «Початкову школа», Перечинський професійний ліцей, де живуть переселенці. Вносимо і свою лепту до їхнього триразового харчування.

О 13 годині до пункту приходить світловолоса жінка з сином, йому тільки 1,6 місяців. Ользі 31 рік. З Ірпіня, що під Києвом. Батьки та чоловік залишилися вдома, а вона вирішила їхати з сином до Перечина. Тут її приютили знайомі. Жінка розповіла, що їй все подобається, добре прийняли, допомагають, розказують, підтримують, але дуже хоче додому, до рідних, за якими скучила. Ольга взяла цукор, муку, борщову заправу, чай, каву, рис, вівсяні пластівці, ковбасу, масло, молоко, пральний порошок, мило. Допомогла зібрати до пакета волонтер Ольга. Жінка каже, що на обід готуватиме борщ і картопляне пюре, а на вечерю – чай і бутерброди.

Тетяна ГРИЦИЩУК, фото автора