Біля Сімерського джерела виставили ікону Богородиці на руках з немовлям

Сьогодні, 17 березня, поїхала по воду в село Сімер, що на Перечинщині. Джерело зі смачною водою  добре відоме закарпатцям, і не тільки нам. Усі бажаючі, подорожуючі, туристи можуть зупинитися і набрати безкоштовно смачної води. Тому тут завжди черги. На диво, на час мого візиту, о дев’ятій ранку, черги як такої не було – всього три авто. Люди набирали воду в тару з усіх трьох точок. 

Над середньою точкою хтось поставив ікону Пресвятої Богородиці з немовлям на руках. Не знаю хто і коли зробив це, але впевнена, що робилося це з благих намірів: Божа Мати з нами, надійно тримає свою дитинку на руках. У мене виникають асоціації:  Збройні сили України так же надійно захищають свою землю, її жителів, як Марія свою дитину. Закарпаття завжди вирізнялося побожністю, уповало на ласку Божу та Пресвятої Богородиці.

Жінка років 35 на срібному авто проживає в Ужгороді. Працює в туристичному комплексі Перечинщини. Проїжджаючи чи то на роботу, чи із зміни, зупиняється, аби набрати воду. Вона та члени її сім’ї споживають сирою, готують чай, каву. Каже, що по добру воду вже приходять-приїжджають і переселенці, які втекли від пекла війни і тимчасово зупинилися в Перечинській територіальній громаді.

– Набирають декілька пляшок, ще мало хто з них знає про нашу добру воду. З переселенцями треба провести інформаційну роботу. Для чого їм купувати в магазині питну воду, якщо можна приїхати сюди і набрати безплатно? – слушно зауважила жінка, додавши, що святий образ з’явився тут буквально днями.

Пан Юрій з села Великі Лази, що на Ужгородщині, приїжджає в Сімер по воду щомісяця. Своєї черги чекає і три години. Сьогодні пощастило – 15 хвилин.

 – У нашому селі з питною водою проблема. Їздив в Оріховицю, до ведмедів, потім до Сімера – далеко, але тут вода найкраща і найсмачніша, тому останні три роки їду сюди. Побачивши образ, перехрестився і сказав: «Божа Мати, захисти своїх дітей, жителів України. На нас прийшов жорстокий ворог, який безпощадно вбиває наших захисників, мирних жителів», – розповів чоловік.

Василь Михайлович з Ворочева дорогою на роботу заскочив до джерела.

– Одразу і не повірив, що черги нема. Бутиль везу на роботу, бутиль – додому, одну пляшку тримаю в авто, бо часто буваю у відрядженні по області. Вода хоча і не псується, але краще набрати свіжої, – слушно зауважив чоловік.

Тетяна ГРИЦИЩУК, фото автора