Допомога вимушеним переселенцям: у Мукачеві вже третій тиждень працює хаб «Венеція». Фото

Серед низки волонтерських організацій у Мукачеві працює і хаб «Венеція».  З першого дня війни, у штабі визначили пріоритетні напрямки роботи, серед них: харчування вимушених переселенців, розміщення на нічліг та гуманітарна допомога.

Як розповідають  волонтери, в роботу включилися відразу, логістику та організаційні питання вдосконалювали вже походу .

«Часу на те, аби думати, що і як робити, в нас не було. Як пролунали перші вибуху в різних куточках України, почався безперервний потік біженців.  Ми мусили швидко організуватися і щось робити.  Наразі, в нас працює цілодобова кухня: вдень годуємо переселенців, а вночі нашу тероборону та  поліцію. За добу можемо видати близько 1000 порцій.  Усі продукти – це волонтерський внесок звичайних людей. Небайдужі несуть овочі, крупи, м’ясо, печуть хліб та солодощі.  На нашій кухні усі ці продукти, у смачні страви, перетворюють найкращі кухарі міста. Щодо нюансів, то хотілося тіснішої співпраці з місцевою владою. Бо робота нашої кухні цілком залежить від благодійників. Добре, таких сьогодні вистачає, але біженців не меншає, тому доцільним було і забезпечення продовольством з боку влади»  – розповідає волонтерка Олександра Клімова.

Також біженці мають змогу залишитися у центрі на ніч.  Близько 70 спальних місць організували волонтери. Окрім того, надають потребуючим теплі та речі першої необхідності.

 «Ми надали допомогу безлічі людей, що постраждали від війни. Це тисячі і тисячі наших співвітчизників. Люди, у вкрай скрутній ситуації, без даху над головою, побутових речей та засобів для існування. Але у них є ми з вами, що готові нагодувати, одягнути, втішити, зробити все, що в наших силах. Бачити, як на змучених обличчях з’являються посмішки від розуміння, що підтримка є, а значить є надія на майбутнє – то найвища наша нагорода» – додає волонтерка Ганна.

Пані Наталія з донькою Вірою приїхали до Мукачева  з Харкова. « Ми чотири дні сиділи у підвалі. Це було дійсно страшно, адже ми живемо на Салтівці – це район, який сьогодні вже майже зрівняли з землею. Найстрашніше бачити, як збивають літаки над головою. Саме після цього мій чоловік настояв на тому, аби ми з донькою виїхали з міста. Відвіз нас на вокзал та посадив у евакуаційний потяг. Так ми тут і опинились. А як приїхали , то дізнались, що нашого підвалу, де ми провели багато днів  і ночей – більше немає. В будинок влучила ракета», – ділиться жінка.

З Харкова приїхала і пані Ольга. Знайшовши житло, розповідає, зрозуміла, що не може сидіти без діла.  У мирному житті працювала бухгалтером. « Я рада, що для мене тут також знайшлася робота, адже нічого не робити – не можу. У Харкові було дуже страшно», – розповідає пані Ольга.

Серед пріоритетних завдань хабу, розповідають волонтери, також  відправка гуманітарної допомоги у найбільш постраждалі від окупантів міста України.

                                                                                                                Ірина Грабко