Зграї бродячих собак – головний біль для ужгородців

Проблема безпритульних собак для обласного центру – не нова. З року в рік безвідповідальність власників і відсутність дієвих заходів, які б запобігли розмноженню покинутих тварин перетворили Ужгород на їх місто. А відкритий нещодавно притулок не в силах справитися з такою кількістю бродячих чотирилапих.

Фото з мережі

Гострота питання пояснюється і боязню містян стати жертвою нападу розлючених тварин. Тим паче, що останнім часом цих випадків значно побільшало. А ситуація з вакцинами проти сказу залишається непростою.

Аби обговорити відповідні проблеми, а також знайти вихід із ситуації, яка склалася, в Ужгороді відбувся круглий стіл. Ініціаторами дискусії стала група небайдужих ужгородців, зокрема й ті, хто стали жертвами бродячих собак. До участі запросили представників влади, поліції, медиків, представників зоозахисних організацій.

Зокрема Олександр Габор, заступник міського голови Ужгорода зазначив, що є певні пропозиції та звернення, щодо цього питання від громадських організацій, скажімо, таких, як «Барбос» та «Зоошанс».

«Виконавчі органи напрацьовують певні матеріали, а далі – рішення за депутатами й сесією. Це питання передбачає розроблення певної програми та втілення її в життя. Вжиття заходів потребує якихось додаткових бюджетних асигнувань, і за кілька днів проблему не вирішити. Програма наразі розробляється, тож спільними зусиллями ми змінимо ситуацію», – наголосив О.Габор.

Присутня на круглому столі очільниця ГО «Барбос» Ірина Азізян зазначила, що в притулку катастрофічно бракує місць.

«У 14 вольєрах помістити 400 собак нереально. Усе робиться поступово, якщо є проблема зі псом і відповідне повідомлення від мешканців – забираємо тварину, стерилізуємо, вакцинуємо й пристроюємо її або відпускаємо. Зараз важливо організувати відлов собак для їх подальшої стерилізації», – повідомила пані Ірина.

Під час заходу вислухали й потерпілих від нападу собак. Жінки порушили болючу тему медичної допомоги в Ужгороді та наявності вакцин від сказу.

«Працівники нашої лікарні повністю не обізнані з процесом лікування. Вони навіть не могли надати мені інформацію, чи вакцина сумісна з грудним вигодовуванням. Не могли сказати й про те, як діяти далі. Єдине – ідіть спостерігайте10 днів за собакою. Як це зробити реально?! Чому нема єдиної системи допомоги ужгородцям у таких ситуаціях?», – обурюється постраждала ужгородка Ірина Міллер.

Мама постраждалої від укусу дитини також озвучила ситуацію з лікуванням, коли довелося відвідати 4 медичні заклади, перш ніж дитина отримала допомогу. А вакцину взагалі довелося шукати самим (її знайшли в Чопі). Жінка поставила питання перед медиками, чому до справи не взявся міський рабіолог.

«Чому це мала робити я, а не лікарі? У нашому місті з постраждалого ти ще й виходиш якимось монстром. Бо мою дитину покусали, а мені дають пораду «подружитися з тваринами». Хіба я винна, що з під’їзду зараз не можу вийти, як і усі сусіди, які бояться зграї. Не тільки допомоги нема, а ще й ти сам у всьому винен», – каже Марина Круз.

Узагалі питання щодо наявності вакцин викликало шквал емоцій у присутніх. Як розповіла голова спілки захисту прав пацієнтів Любов Оленчук, торік дитину на Закарпатті вкусив пес, а вакцини від сказу не було.

«Нам довелося дзвонили особисто Ользі Богомолець у Київ, щоб надіслали вакцину. І взагалі шанс її отримати люди мають вибірково», – наголошує пані Любов.

Як переконують учасники круглого столу, починати вирішення проблеми бродячих собак потрібно з відповідальності власників. На Заході давно існує практика «чипування» псів. Якщо домашній собака опинився на вулиці, відповідальність за всі його дії несе господар. У цілому порушене питання – не тільки місцеве, а й загальноукраїнське, тому потребує комплексного підходу та вирішення.

Христина БІКЛЯН