На Закарпатті зникає вражаюче "місто хобітів"

Кілька років тому сюди полюбили їздити блогери, аби зробити власний репортаж про закинуте «місто хобітів», що лежить зовсім поруч із популярним Невицьким замком, у селі Кам’яниця неподалік Ужгорода.

Виглядає воно й справді вражаюче – і на жаль, невдовзі зникне, адже ремонт цих будиночків оригінальної конструкції, в дусі оптимістично-соціялістичних часів, певно, коштував би дорожче, аніж звести їхні копії наново, інформує Голос Карпат.

Нагадаємо, що турбаза «Верховина» була побудована в 1962 році, тоді ж почала приймати перших гостей. Об’єкт планувався, як піонерський табір, але його розпорядником стало Бюро міжнародного молодіжного туризму «Спутник» (аналог «Інтуристу» для молоді), відтак, отримав назву «Закарпатський міжнародний молодіжний табір «Верховина». Табір став такою собі вітриною Радянського Закарпаття, його відвідували ідейно стійкі молоді люди, як з республік СРСР, так і «соціалістичного табору» – Чехословаччини, Німецької Демократичної Республіки, Угорщини, Румунії, Польщі… За час своєї діяльності «Верховина» прийняла понад 580 тисяч гостей, з яких 150 тисяч – іноземних.

Для будівництва табору було вибране мальовниче місце поруч із Невицьким замком. У густому лісі, на висоті 260 метрів над рівнем моря, між двома потічками звели трьохповерховий корпус на 160 місць, а навколо збудували 20 літніх хаток, кожен на 6 чоловік. Там же звели їдальню, душову та інші притаманні таборам відпочинку споруди – включно із сауною.

Як згадували потім ті, кому пощастило тут відпочивати, закарпатська «Верховина» за популярністю та омріяністю не поступалась відомому «Артеку» – щоправда, вже не для піонерів, а для комсомольців. Про атмосферу табору для щасливчиків свідчать спогади ностальгуючих за юністю, розміщені в інтернеті (мовою оригіналу):

Евгений Жан

Я тоже был в 1980 году в июне! И погребок помню, и танцы там под пиво чешское… А выход в горы на шашлыки под местное винцо с ночёвкой на поляне в стоге сена… Река Уж, ежевики заросли, развалины Невицкого замка… Красота!

Александра

Я была здесь зимой в 1975году. Дни, проведенные здесь, вот уже почти 40 лет вспоминаются со щемящим трепетом…. Песня “Таки – таки – таки -так”, которую пел инструктор Василий, в которого были влюблены многие девчонки, так и остается воспоминанием о лагере “Верховина”. А как мы катались с вершин гор на лыжах! И горные лыжи были не те, что сейчас – широкие. Мы вставали сзади парней, обхватывали парней и …. с горы вдвоем км. несколько…Дух захватывало! И, когда уезжали, в автобусе пела песню Анна Герман “Надежда” – автобус не мог заехать на горку и дважды возвращался к начальной точке. И что вы думаете, что делали все девчонки? Конечно же плакали. Может кто и прочитает мои воспоминания, и вспомнит тот февраль 1975года?

vengel

Был здесь по путевке школьником на Новый 1980 год. Помню бар, вроде “Погребок”. Помню выезд в Ужгород на дегустацию вина, где я отдегустировался за всю нашу школьную группу (самым старшим был). А, еще крепость неподалеку помню.

Леха Киев

Я в ММЦ “Верховина” отдыхал наверное раз 5! Ох и прекрасное было время! Молодые девченки, вечерние посиделки у костра, походы в горы! Концерты самодеятельности, разные конкурсы, общение с иностранцами (заезды поляков, словаков, венгров) МНОГО БЫЛО ВЫПИТО,А СКОЛЬКО РОМАНОВ БЫЛО ЗАВИТО! И такое прекрасное место угробили! ЖАЛЬ!

Игорь из санкт-петербурга

об отдыхе в верховине в1984г. в санкт-петербурге досих пор ходят легенды.привет тольятти и брянску.

Наразі, після багаторічного простою, придбаний у приватну власність у 2010 році за 3 млн. 879 тис. грн., товариством з обмеженою відповідальністю «Туристичний центр «Верховина», колишній табір відновлюється, зрозуміло, вже в іншій якості. Його основний корпус збудований практично «з нуля», поруч зведені затишні дерев’яні будинки. Але щодо найцікавішої частини комплексу, літніх будиночків у лісі, то їхня доля навряд чи рішиться подібним чином, відтак, читачам, які їх не бачили, пропонуємо подивитись на світлині зникаючої згадки з радянського минулого.

Олег Супруненко