На Ужгородщині посадили яблуні на знак національної єдності угорців

Золтан Теселі, депутат Національних зборів Угорщини від 3-го виборчого округу області Фейер, ще торік виступив з ініціативою, щоб із нагоди 100-річчя Тріанону всі населені пункти його виборчого округу та всі прикордонні міста і села посадили яблуню, як символ єдності з містами-побратимами.

Торік через епідемію коронавірусу ініціативу не вдалося реалізувати, тож утілити її взялися цього року. Відтак, 5 грудня на Закарпатті, в чотирьох населених пунктах Ужгородщини з ініціативи депутата угорського парламенту, за сприяння Генерального консульства Угорщини у м. Ужгороді та за організації Товариства угорської культури Закарпаття, відбулася посадка дерев. У Чопі (побратим – Бічке), яблуні висадили у дворі Будинку угорської спільноти, у Ратівцях (побратим – Алчутдобоз) – на подвір’ї школи, у Часлівцях (побратим – Обарок) – на подвір’ї Будинку культури, в Паладь Комарівцях (побратим – Шукоро) – в саду греко-католицької церкви.

Староста села Паладь Комарівці, очільниця місцевого осередку ТУКЗ-КМКС Бернадетта Надь повідомила, що лист угорського парламентаря, в якому він звертається з проханням долучитися до ініціативи, започаткованої в Рік національної єдності, став для неї приємним сюрпризом.

– Ми вдячні та маємо за честь отримати можливість доглядати за зростаючими яблунями і тут, у Паладь Комарівцях. Ми, угорці, не можемо змінити минуле, але нехай ці яблуні будуть символами єдності та джерелом сили для подальшої боротьби!

Настоятель місцевої греко-католицької парафії Пейтер Скоропадський попросив Божого благословення на присутніх та на висаджені дерева.

У Чопі присутніх привітала очільниця Ужгородського районного осередку ТУКЗ-КМКС, голова місцевої організації, депутат обласної ради Лівія Балог.

– Сьогодні ми висаджуємо яблуні тут, у Чопі, разом із 27 населеними пунктами Карпатського басейну. Яблуні, які символізують нашу національну єдність з міцним корінням, сподіваємося на багатий урожай, яким ми зможемо насолоджуватися в майбутньому разом із нашими друзями Угорщини. Ці дерева – символи, адже ми в прикордонних угорських громадах, та наші партнери в Угорщині, працюємо над тим, щоб відчуття єдності поширилося на всю угорську націю, щоб кожен відчув, як добре бути єдиними, – наголосила Лівія Балог, додавши, що з датою 5 грудня, окрім того, що це день Святого Миколая та друга неділя Адвента, в угорців пов’язаний негативний спогад.

– 5 грудня 2004 року в Угорщині відбувся референдум, який залишив неймовірно глибокі рани в серцях угорців нашого суспільства. Тоді, на жаль, національної свідомості у громадян Угорщини було недостатньо для успішності референдуму щодо подвійного громадянства. Тому нам ще є над чим працювати, маємо досягти, щоб усі угорські діти, незалежно від того, чи народилися вони в Угорщині, у прикордонному регіоні чи в діаспорі, відчували важливість єдності, – підкреслила Лівія Балог.

Пастор реформатської церкви Вікторія Катона поділилася думками, навіяними деревцятами яблунь:

– «Навіть якби я знав, що завтра світ буде знищено, я все одно посадив би яблуню», – казав Мартін Лютер. У повсякденному житті людині завжди потрібно мати надію на завтрашній день.

5 грудня 2004 року я сиділа на Біблійному занятті в парафіяльному будинку Великої Доброні, як громадянка Угорщини, котру Закарпаття гостинно прийняло три місяці тому, коли прийшла звістка, що на референдумі не схвалили питання про подвійне громадянство. Ніколи не забуду, як я сиділа в останньому ряду і раптом погляд майже 200 очей упав на мене, 19-річну дівчину з Угорщини. Тоді я вперше по-справжньому відчула, наскільки важлива для закордонних угорців приналежність до батьківщини, від якої їх відірвала тодішня політична ситуація.

Зі сльозами на очах я встала і вибачилася від імені всіх громадян Угорщини, які проголосували проти. Було приємно, коли на виході мене обійняли та запевнили, що завжди будуть раді мене та нас вітати тут!

І третя думка – наскільки нам, угорцям із Угорщини, важливо усвідомити тут, на Закарпатті, що ми, як удома. Я вдячна, що ось уже протягом 17 років я почуваюся як удома серед закарпатських угорців, – резюмувала пастор.

Священник римо-католицької церкви Пейтер Турзо у промові наголосив на присутності яблуні ще в райському саду.

– Крім яблуні, тут росте ще кілька інших дерев, але є в них щось спільне: вони ростуть на одній землі. Як і ми, люди, можемо бути далеко один від одного, але живемо на спільній землі. Які б історичні трагедії та події не відбувалися в нашому житті, ми завжди разом, ми єдині, — наголосив він, попросивши благословення Всевишнього на всіх та на акцію.

Відтак, присутні взялися за інструменти та висадили пам’ятні дерева на честь міста-побратима Бічке, 100-річчя Тріанону та Чопа.

Вікторія Рего/Rehó Viktória/Kárpátalja hetilap/ Тижневик Kárpátalja