Про потенціал закарпатських сіл розповіли науковці

В Ужгородському прес-клубі відбулася презентація результатів проєкту «Молодь у культурі, культура для молоді: потенціал закарпатських сіл», який реалізовували науковці Закарпатського регіонального центру соціально-економічних і гуманітарних досліджень НАН України за підтримки Українського культурного фонду.

Кілька місяців команда закарпатських дослідників працювала над вивченням культурної інфраструктури сільських територіальних громад краю, культурних потреб сільської молоді: збирала дані, проводила опитування та аналізувала отриману інформацію для того, аби надати фахові рекомендації щодо покращення залученості сільської молоді до культурного життя в громадах. Про це розповів Степан Сембер, директор Закарпатського регіонального центру СЕ і ГД НАН України.

Детальніше результати дослідження висвітлив Михайло Пітюлич, науковий керівник проєкту. «Сьогоднішня молодь і культура у сільській місцевості розвиваються незалежно один від одного. Цьому є багато об’єктивних та суб’єктивних причин. З одного боку молодь сама не ініціює активнсоіт. З іншого боку органи влади на місцях не можуть забезпечити наявність культурної інфраструктури у їхньому населеному пункті. На селі склалися спецумови, коли молодь має бачення культурного життя у двох напрямках: інтернет і спілкування з друзями або родичами, – каже Михайло Пітюлич. – Загалом дослідження виявило, що на 578 сіл припадає 422 будинки культури та 409 бібліотек, відповідно – 73% сільських населених пунктів Закарпатської області забезпечені закладами культури. Однак, при цьому не всі з наявних закладів надають культурні послуги через відсутність працівників або аварійний стан закладів (близько 35% об’єктів культурної інфраструктури потребують реконструкції та ремонту). При цьому питання технічного стану даних об’єктів досить суб’єктивне, оскільки навіть якщо стан закладів задовільний, то по факту там дуже потрібна модернізація та переобладнання вже під сучасні потреби молоді: капітальний ремонт, заміна старих меблів, сучасна музична техніка, – каже науковець. – Щодо бібліотек, то лише у 60% сіл області вони наявні. Наразі бібліотечна справа зазнає інноваційних змін лише у містах, де проводяться зустрічі з письменниками, творчі вечори, виступи музичних колективів, квести, презентації та перформанси. Тож невдовзі можна сподіватися на запровадження сучасних змін і у сільських бібліотеках».

Однак, за словами Михайла Пітюлича, останнім часом спостерігається активізація молодіжних рухів. Створюються молодіжні простори (хаби), засновуються молодіжні ради. Наразі у області вже створено 12 молодіжних хабів, які об’єднують прогресивну активну молодь, проводять навчальні тренінги, освітньо-культурні заходи, майстер-класи із творчими людьми, залучають молодь до громадського життя громади, розвивають патріотичний рух, впроваджують екологічні ініціативи, сприяють популяризації здорового способу життя, волонтерства, молодіжному підприємництву. Їх напрями роботи формуються відповідно до потреб та інтересів молодих людей конкретного населеного пункту. Такі молодіжні осередки вже створені у Тячеві, Іршаві, Перечині, Виноградові, Батьові, Довгому, Рахові, Солотвині, Оноківцях, Вільхівцях, Ясінях, Дубовому та ін.

При цьому після створення територіальних громад одним з інструментів реформування культурної сфери є формування певних поліфункціональних закладів – Центрів культурних послуг. Такі установи створені у 13 громадах Закарпатської області.

Щодо фінансування закладів культури, то з обласного бюджету протягом останніх років на сферу культури та мистецтва спрямовувалось близько 5% видатків, з інших місцевих бюджетів області – тільки 2%. У структурі видатків на культуру та мистецтво у зведеному бюджеті області найбільша частка припадає на фінансування бібліотек (26–31%) та будинків культури, клубів (26–29%).

За економічною класифікацією більша частина коштів закладами культури спрямовується на виплату заробітної плати та оплату комунальних послуг. Частка видатків на оплату праці у сфері культури коливається близько 60%, а в 2020 році зросла до 67%. Попри це середній рівень оплати праці у сфері культури станом на початок 2021 року в області є на 15% нижчим від середньомісячної заробітної плати працівників всіх установ, що фінансуються з місцевих бюджетів.

«Проведений аналіз показав, що все ж таки основним фактором фінансування культурно-мистецької сфери є дохідна частина бюджету, чим вона більша – тим більше йде і на фінансування культури та мистецтва, мистецьких шкіл. Також помітно, що на обсяг видатків на культурну сферу не має впливу кількість населення. Тобто чомусь обсяги фінансування культурно-мистецьких закладів не залежать від кількості населення, яку вони мають обслуговувати, – каже Михайло Пітюлич. – Важливим результатом також стало підтвердження досить високої залежності між видатками на мистецькі школи, культуру та мистецтво і часткою сільського населення громад. У більшій частині територіальних громад помітна закономірність, що чим більше сільського населення проживає в громаді, тим менші в неї обсяги видатків на культурно-мистецьку сферу.

Як бачимо, інфраструктура культурної сфери сіл Закарпатської області потребує нового підходу з урахуванням особливостей географії регіону, специфіки сільської місцевості, а основне – потреб їх жителів».

Результати дослідження використовуватимуть на практиці. На цьому наголосив Євген Тищук, директор Департаменту культури, національностей та релігій Закарпатської обласної державної адміністрації. «Сьогодні у селах нам потрібні культурні активісти, молодь, яка дійсно горить бажанням створити у своєму селищі цікаві проєкти, організувати хаби. Таких прикладів багато, як в Україні, так і на Закарпатті. Наприклад, Іван Добош, культурний активіст, директор будинку культури, який не поїхав у велике місто, а повернувся у Стеблівку. Чи ініціативна молодь Колочави, де студентки, які закінчили Інститут культури і мистецтв повернулися і починають створювати культурні проєкти. Михайло Штефаньо, який працює над збереженням Довжанського замку. Та багато інших», – резюмував Євген Тищук.