Як юні дослідники Всесвіту ділилися з ужгородцями своїм захопленням

Астрономічний гурток при Лінгвістичній гімназії ім. Т. Г. Шевченка діє вже ледь не 20 років. Керує ним Віктор Ганус, учитель фізики та астрономії. Він, як Полярна зірка, впевнено провадить своїх учнів Всесвітом знань. На заняттях юні астрономи не тільки теоретично вивчають основи цієї науки, а й спостерігають різні астрономічні явища та небесні тіла, фотографують їх та навіть записують відео.

Коли тільки зароджувався гурток, про телескоп можна було тільки мріяти. Тож Віктор Ганус разом зі своїм учнем Едуардом Данком його змайстрував. Конструкція виявилась вдалою, навіть кращою за перші телескопи Галілея.

На щастя, зараз у розпорядженні юних Галілеїв достатньо обладнання для вивчення небесних тіл. Гурток відвідують учні від 8-го і до 10-го класів. Утім, зараз основний контингент – учні 8-х класів. Але оскільки 5-7 кл. – це теж дуже допитливий вік, тож у планах учителя цьогоріч відкрити й групу для молодшого гімназійного віку.

Попри теорію та цікаву практику в поводженні з телескопом та цифровою дзеркальною фотокамерою, гуртківці провадять також популяризаційну роботу. Адже будь-яка астрономічна подія не обходиться без їхньої участі. А точніше, саме вони діляться своїм захопленням астрономією зі всіма ужгородцями. Неодноразово влаштовують масові астрономічні спостереження на набережній. Тим самим заохочують містян та задають тенденцію до вивчення астрономії.

Ось і нещодавно влаштували вечірні спостереження для допитливих учнів, їхніх батьків та й загалом для усіх бажаючих. Юні астрономи показали усім деталі поверхні Місяця, найбільшу планету Юпітер та його великі супутники, володаря кілець – Сатурн. Окрім того, демонстрація супроводжувалася цікавою інформацією.

– Нині я підготувала цікаві факти про Місяць, оскільки зараз він у фазі першої чверті, яка є дуже зручною для спостереження, – розповідає Христина Пашкевич, учениця 8-го класу Лінгвістичної гімназії ім. Т. Г. Шевченка.

– Знаємо, що Місяць завжди освітлюється Сонцем, але ми, у різний час, бачимо освітлену половину по-різному. Внаслідок руху орбітою Місяць змінює свій вигляд, і ці зміни називають фазами. Фази залежать від розташування Землі, Місяця й Сонця. Це єдиний природний супутник нашої планети. Коли дивимось на нього, нам здається, що він такого розміру, як Сонце. Насправді Місяць набагато менший. Він розташований у 400 разів ближче до Землі, ніж Сонце. Поверхня супутника нашої планети нагадує кам’янисту пустелю. На Місяці є гори, рівнини, кратери від ударів метеоритів. Першим спостерігав Місяць у телескоп Галілео Галілей. Темні ділянки він назвав морями, а світлі – материками. На Місяці немає атмосфери й рідкої води, удень дуже спекотно – +130°С, а вночі лютий холод – −160°С, тож він зовсім не придатний до життя. Проте Місяць – це поки єдине небесне тіло, на якому побувала людина.

Окрім пізнавальної інформації про Місяць, учениця розповідала ужгородцям також про Сатурн, Юпітер і Венеру, а тим часом інші учасники гуртка демонстрували їх у телескоп.

– Увесь рік я відвідував гурток астрономії й хочу сказати, що це неймовірно цікаво, – розповідає Богдан Фечо, учень 8-го класу. – За цей час ми разом із нашим учителем виїздили на різні астрономічні спостереження. Наприклад, 10 червня ми спостерігали часткове сонячне затемнення. Завдячуючи Віктору Михайловичу, я навчився користуватися телескопом, а також цифровою дзеркальною камерою, приєднаною до телескопа. Я вважаю, що астрономія – дуже корисний предмет. Я розцінюю її, перш за все, як дуже класний засіб для саморозвитку. Гурток планую відвідувати до 11 класу, бо мені це цікаво.

– На жаль, сьогодні не зміг прийти Антон Грицищук, десятикласник, наш найбільш досвідчений на сьогодні астроном, – приєднується до розмови учитель. – Його асистентом мав бути Павліченко Сергій, учень 8-го класу, який несподівано для себе опинився «за штурвалом» Антонового телескопа і блискуче упорався із цим завданням, незважаючи на те, що це був телескоп-рефрактор, а не рефлектор, з яким він уже працював.

Ентузіазму юних астрономів можна позаздрити. Враховуючи те, що гурток – справа добровільна і жодних оцінок там вони не отримують, щоразу поспішають на заняття.

– Нас ніхто не змушує відвідувати гурток, але ми не те що хочемо його відвідувати, а чекаємо кожного заняття із нетерпінням, – каже Олександр Палаташ, учень 8-го класу. – Мабуть, усе тому, що астрономія – дуже цікава наука, я би навіть сказав, захоплююча.

Нерідко батьки поділяють інтереси своїх дітей. Тож на вечірні астрономічні спостереження виходять усією сім’єю. Як от сім’я Палаташ. – Ми підтримуємо захоплення сина астрономією, – розповідає мама Сашка Наталя. – Тому подарували йому телескоп на день народження. Це була його мрія, а мрії мають здатність збуватися. Він дуже любить спостерігати за зорями. Цікаво те, що вже і нам подобається цей процес, і це усе переросло в сімейне захоплення. Я не знаю, як там складеться в житті і чи він пов’яже свою майбутню професію з астрономією. Але на сьогодні це його дуже велике захоплення. Безумовно, що велику роль у цьому всьому відіграв його учитель, оскільки сину дуже подобається з ним займатися.

У свою чергу, науковий керівник гуртка Віктор Ганус неймовірно пишається своїми теперішніми і колишніми учнями. Каже, що без їхньої допитливості, наполегливості та бажання не мав би такого натхнення.

– Гурток діє вже досить давно. Перший наш успіх – перемога на обласному конкурсі-захисті МАН Едуарда Данка у 2003 році і ще дві перемоги в наступні роки. Серію перемог на обласному рівні продовжили згодом Марта та Борис Гвардіонови. До речі, Борис – перший переможець обласної олімпіади з астрономії у 2010 році, після відновлення їх проведення. Поки що він – єдиний із гуртківців, хто здобув вищу освіту за напрямком «Астрофізика». У 2012 році Гук Ернест перемагає на обласному конкурсі МАН. Василь Дюлай у 2013 році почав сходження до своїх навчальних і наукових вершин із серії перемог на олімпіадах із фізики аж до призового місця на IV етапі. Наступного року він стає абсолютним переможцем конкурсу-захисту МАН у секції астрономії, отримує диплом першого ступеня та золоту медаль із рук Леоніда Каденюка – першого космонавта незалежної України. Нині Василь – випускник фізичного факультету Будапештського університету ім. Лоранда Етвеша, аспірант, науковий співробітник, наразі перебуває у відрядженні у ЦЕРНі.

А з 2015 до 2019 року на олімпіадах із фізики, астрономії, конкурсах МАН яскраво сяяли наші перлинки – Катерина Куртей та Катерина Мелеш. Обидві були переможницями олімпіад і МАН у секції астрономії обласного й Всеукраїнського рівнів.

Успіхи у конкурсі-захисті робіт МАН стали можливі завдяки спостереженням цілої низки цікавих астрономічних явищ: часткових сонячних затемнень, повних місячних затемнень, великого протистояння Марса, транзиту Меркурія на фоні Сонця, покриттів зір Місяцем та астероїдами.

На питання про власний шлях в астрономії Віктор Ганус розповів, що все починалося з гарних книг, а на гурток у Палаці піонерів записався тільки у випускному класі. Керівник гуртка Михайлець Володимир Михайлович – тоді аспірант УжДУ, палкий ентузіаст, чудовий знавець астрономії, упевнив мене вступати на фізичний факультет. Саме там мене доля звела з фундатором астрономічної науки в Ужгороді, керівником Лабораторії космічних досліджень УжДУ, професором Мотрею Василівною Братійчук. Про вклад цієї людини в науку красномовно свідчить те, що одна з малих планет за номером 3372 названа її іменем (3372 Bratijchuk)!

Тож побажаємо, щоб у нашому чудовому місті народжувалися і яскраво сяяли все нові й нові плеяди астрономів-науковців, юним дослідникам – досягти не менших висот, як вдалося їх попередникам, а вчителю – мудрості й наснаги.

Христина БІКЛЯН