Неймовірна краса рідного краю – в об’єктиві хустського фотомитця Олександра Рокосовика

Завжди з цікавістю стежу в соцмережах за фотороботами хустянина Олександра Рокосовика, адже він – нетиповий фотограф. Його не цікавлять комерційні зйомки та винагорода, він творить за покликом серця, фотографує для душі й щиро ділиться своїми світлинами з іншими.

За фахом – антенник-щогловик, а в душі – справжній фотомитець, який тонко відчуває красу та передає її на фотопапір. Його звичайне амплуа у вільний від роботи час – поза кадром. Сьогодні ж Олександр і сам опинився у фокусі нашого «Карпатського об’єктива».

– Олександре, з чого розпочалося ваше захоплення фотографією?

– Любов до фотографії у мене з’явилася ще у дитинстві. Уже в шкільні роки любив зупиняти моменти і зберігати їх на фото. Але звісно, що тоді не було чіткого розуміння всіх технічних параметрів власне фотографії. Бракованих кадрів із плівки було більше, ніж самих кадрів у плівці (усміхається – авт.) Потім була затяжна фотопауза – надовго я закинув цю справу. Після народження двох чарівних дітей знову повернувся до зйомки на плівку. Назбирав досить солідний сімейний фотоархів. Але до 2011 року фотографував, як і більшість любителів, просто так, щоб зафіксувати момент на пам’ять. Згодом зрозумів, що фотографія – це те, що приносить мені неабияке задоволення. І, як не дивно, саме основна робота підштовхнула серйозніше зануритися у фотозйомку, адже я почав багато їздити по області. Часто буваю в горах у різні пори року, і ці неймовірні пейзажі, казкова природа, величні гори та ліси, ранкові, весняні, осінні тумани просто не залишили жодного шансу, щоб не зайнятись фотографією всерйоз. Тож 2011 рік можна сміливо вважати точкою відліку в моєму фотомистецтві.

– Тобто вашим натхненням стала природа. А що найбільше подобається фотографувати?

– Так. Саме краса нашого мальовничого краю надихнула й змотивувала, і як наслідок – кожна прогулянка на природі не обходиться без фотоапарата. Найбільше мені подобається знімати пейзажі, ранкові тумани, схід та захід сонця. Особливо зачаровує туманний ліс. Туман завжди додає таємничості будь-якій місцевості: чи то місто, чи поле… Ранкова тиша й туман просто заворожують. Обожнюю фотографувати нашу історичну родзинку – Хустський замок у різні пори року. Захоплююся також макрозйомкою – це один із напрямків фотографії, призначений для зображення дрібних об’єктів у великому масштабі. Вона показує нам дивовижні й дуже надихаючі деталі й кольори. Це справжня магія. Тут дуже широке поле діяльності, в якій є свої складнощі зйомки.

– Чи маєте омріяну локацію, де б хотіли здійснити фотозйомку?

– О так, є така мрія. Дуже хочу побувати в Альпах і назнімати «шедеврів». А загалом завжди, навіть гуляючи містом, беру з собою фотоапарат і ловлю цікаві кадри, тож навіть непримітна локація може стати ідеальною. Останнім часом почав цікавитись репортажною зйомкою та стріт-фото.

– Як оцінюєте рівень розвитку фотографії в нашому краї? Роботи яких місцевих фотографів вам особисто імпонують найбільше?

– У нашому краї є що фотографувати й показати (природа, архітектура), і є багато фотографів, які це роблять на дуже високому рівні. Особливо мені подобаються роботи Володимира Ньорби, Юрія Туряниці, Леоніда Закревського… Всіх і не перерахуєш… Захоплюють також роботи нідерландського фотографа-пейзажиста Макса Ріва.

Кілька років тому познайомився з Володимиром Татарським, з яким часто виїжджаємо на зйомки, обмінюємось досвідом, обговорюємо тенденції фотографії. Це людина, яка слідує своїм принципам, і вважає, що навіть найдорожча камера не має кнопочки «шедевр». Тому багато вчиться та вдосконалюється.

– Тобто ви вважаєте, що техніка – не є основною складовою у створенні ідеального кадру?

– Техніка і знання основ композиції, звичайно, важливі для якісного виконання знімка, але все ж найважливіше – це бачення художника. Йому неможливо навчити, але без нього жодна техніка не допоможе зробити знімок живим і цікавим.

Також, як на мене, ексклюзивність фотографії не стільки залежить від вартості фотоапаратури, скільки від досвіду фотографа. Для набуття досвіду необхідний час, і на це йде не один рік посиленої праці, чимало нервів і терпіння, а також фінансових вкладень. Стати фотографом-професіоналом – не така вже й проста та легка справа. Треба постійно вдосконалюватися, рухатись уперед.

– Як рідні ставляться до вашого хобі?

– Маю чудову сім’ю, яка завжди і у всьому мене підтримує. Вони є першими моїми «критиками», й їхня думка для мене надзвичайно важлива.

– А чи не думали зробити з хобі додаткове джерело прибутку за рахунок приватних фотосесій?

– Наразі постановочна фотографія для мене не є в пріоритеті, тому відмовляюсь від пропозицій. Постановочна зйомка – це в першу чергу підготовчий процес: фотограф бере на себе опрацювання сюжету, вибір ідеального місця зйомки, ракурсу, який найкращим чином підійде в конкретних умовах, налаштовує світло, додає в кадр додаткові елементи або навпаки – прибирає що-небудь. Він же допомагає моделі зайняти відповідну позу, що ідеально підходить для фото. Тут головне – робити все акуратно і не поспішаючи, тільки приділяючи увагу деталям, можна буде отримати бажаний результат. Я ж більше фотографую задля власного задоволення у вільний час.

– Знаю, що ви вже кілька разів брали участь у фотовиставках, зокрема і в міжнародних. А одна з робіт під назвою «Хустський замок вранці» здобула перемогу на фотоконкурсі «Замки Карпатського регіону».

– Так, я маю серію фоторобіт про Хустський замок у різні пори року, і одна із них була високо відзначена журі – нагороджена першим місцем, що, звісно, дуже цінно для мене. Загалом фотоконкурси, особливо міжнародні, дають змогу реально оцінити своє вміння в фотографії, побачити роботи «майстрів», звернути увагу на свої помилки, яких припустився або яких треба уникати. Участь у фотоконкурсах – дуже корисний досвід для тих, хто хоче розвиватися в фотографії.

– Чим для вас є фотомистецтво?

– Мистецтво фотографії для мене є унікальним, адже воно дозволяє стирати межі реального й уявного. За допомогою фотографії можна не тільки відобразити події й моменти того, що відбувається, але і створити нову реальність. Фотографія дозволяє уявляти і домислювати, вигадувати цілу історію на основі одного лише зображення. Фотомистецтво – це моя віддушина.

– Дякую за розмову та бажаю й надалі тішити нас чудовими краєвидами, закарбованими у вічності через призму фотооб’єктива.

Богдана КЛЕКНЕР