Територія любові й турботи: на Ужгородщині відкрили унікальне ранчо

Усього кілька хвилин їзди від Ужгорода – і ми в Оноківській ОТГ. Саме тут нещодавно відкрили дуже цікавий туристичний об’єкт – «ЕКО Ранчо страусів St Family». На гектарі землі добре вживаються екзотичні страуси ему, свійські птахи, баранчики, в’єтнамські свинки та окраса цієї диво-компанії – павичі.

Пернаті жителі ферми зустрічають своїх гостей ще здалеку. Висувають голівки, роздивляються, всіляко заграють із відвідувачами.

Заснувала ферму родина Стасьо. Дочка Тетяна розповідає, що довго разом із батьками займалася розведенням пернатих на продаж. Місяць тому в сім’ї з’явилася амбітна мрія – відкрити свою ферму-ранчо. Тож наполегливо працювали над її реалізацією.

– Взагалі все почалося ще вісім років тому. Ми подарували батькові на день народження пару австралійських страусів ему. Тоді ж нам удалося вивести перше потомство. І так із часом зародилася справжня мініферма. Усі ці роки ми займалися розведенням та продажем страусів. Бажаючих на них глянути було дуже багато, тому ми подумали, чому б не відкрити ранчо для людей, – розповідає Тетяна. – Тож зараз активно проводимо екскурсії для відвідувачів. До нас приходять цілими сім’ями, а також приводять дітей зі шкіл, садочків, літніх таборів.

На ранчо кожен бажаючий може «поспілкуватися» зі страусами, побачити малюків, а також придбати яйця цих екзотичних птахів.

Тетяна розповідає: австралійські страуси дуже доброзичливі, якщо відчувають до себе гарне ставлення, і швидко звикають до господарів. Вони досить миролюбиві та боязкі. Птахи чудово пристосовуються до різних температур. Вони почувають себе досить комфортно, навіть при морозі 25 градусів та при спеці плюс 50. Сплять вони на вулиці. А от у спеціальні будиночки навідуються тільки тоді, коли хочуть відкласти яйця.

Цікавим є той факт, що у страусів – жорсткий матріархат. Висиджують потомство самці. У дикій природі це відбувається близько 60 днів. За цей час вони можуть втратити більше 50 відсотків своєї маси. Тому фермери відбирають щойно знесені яйця і поміщають їх в інкубатор. Утім страусів не так легко перехитрити – вони часто ховають своє майбутнє потомство так, що яйця знайти не так і просто. Тож версія про те, що страуси не дуже розумні створіння, оскільки їхній мозок удвічі менший за їхні очі, – не дуже спрацьовує.

– Зверніть увагу, що страуси у нас розділені по парах. Це неспроста. Змагаючись за одного самця, під час шлюбного періоду, самки можуть битися до смерті. Тож у два роки ми їх одразу стараємося заселяти по парах. Цікавим є також те, що при народженні страусята у білу смужку, а потім уже стають темними. Ходять вони колінами назад і сидять теж так.

У кормі вони невибагливі. Їдять траву, мелену пшеницю з кукурудзою, – розповідає Тетяна.

Взагалі про вирощування страусів кажуть, що це безвідходне виробництво. Використовують зі страуса абсолютно все. Дієтичне м’ясо коштує дорого, має смак яловичини та не містить холестерину. Із яєць роблять смачні млинці та омлети, а шкаралупу використовують для писанок.

Страусихи стають статевозрілими у два роки. За період несучості в сезон самка може відкласти близько 50 яєць. Самець насиджує кладку 53-60 днів. Яйця ему незвичайні. Їхня вага становить 700-900 г, що у 10-12 разів більше за курячі. Шкаралупа має темно-зелений або чорно-фіолетовий колір і товщину близько 1 мм.

– Страусині яйця – це, мабуть, найбільш затребуваний у нас продукт. Кожен, хто приходить, цікавиться, чи можна придбати. У мене враження, що скоро не буде що ставити в інкубатор, – сміється Таня. – Взагалі страуси живуть 25 років, 15 із них вони несуться. Загалом ми маємо близько двадцять дорослих страусів, а також 30-35 маленьких. Також у нас є гуси, багато різної птиці – декоративні кури, павліни, декоративні голуби, індики, качки, фазани, баранчики породи Дорпер – короткошерсті, які линяють і стригти їх не потрібно. Також у нас є в’єтнамські свинки.

Відвідувачі в захваті від малят Дорперів, які нещодавно з’явилися на світ.

Це порода вівці, яка походить із Південної Африки.

– Взагалі ми їх придбали замість косилок. Територія у нас велика, потрібно багато косити, тож вони чудово справляються з цією задачею, – розповідає сім’я Стасьо. – Ця порода відзначається швидким набором ваги, належить до м’ясних порід і зовсім невибаглива. Молока у вівці вистачає тільки на те, щоб прогодувати своє потомство. Цікавий той факт, що м’ясо вважається делікатесом – мармуровою бараниною. Воно взагалі не має специфічного запаху.

Дуже цікаво спостерігати за шлюбним танцем павича перед самкою. Змахуючи крилами, він віялом розпускає хвіст. А також за фазанами, які хизуються своїм диво-пір’ям. До речі, на ранчо живе золотий фазан-приблуда. Який зовсім ручний і чарівним чином з’явився на фермі. Родина Стасьо припускає, що він просто втік від когось неподалік.

– Взагалі наша ціль – активно розвивати та доглядати за нашим ранчо, – ділиться враженнями сім’я. – Ми завжди раді гостям. У майбутньому хочемо, аби тут з’явилися якісь екзотичні жителі. Наприклад, мавпочки, єноти або ж зайці. Щоб людям було дійсно цікаво до нас приїжджати, бачити і дізнаватися щось нове.

Тож можемо тільки побажати їм сили і натхнення. Аби ранчо стало справжньою туристичною родзинкою Ужгородщини. А щоб навідатися у гості до допитливих ему, їхали сюди з усіх усюд.

Христина БІКЛЯН