Дресирування собак: яка ж вона, професія кінолога?

Наші чотирилапі друзі потребують правильного виховання, дресирування, і це стосується не тільки представників мисливських порід, сторожових, пастуших собак, собак-поводирів, які мають виконувати певні обов’язки. Дресирування собак необхідне не тільки для того, щоб вони могли брати участь у виставках і конкурсах, поведінку тварини необхідно контролювати в повсякденному житті.

Великі собаки, особливо схильні до агресії, можуть становити загрозу для оточуючих, а часто і для самого господаря, який не зміг стати авторитетом для вихованця, не привчив до дисципліни та послуху. Незалежно від породи, дисципліна необхідна, щоб собака не бешкетував удома, не загубився під час прогулянки, не взяв отруту або шкідливу, заборонену їжу з чужих рук.

Якщо йдеться про цуценя, для повноцінного дресирування, навчання виконанню команд потрібно дочекатися досягнення ним 2-3-місячного віку, а ось виховувати необхідно з моменту, коли малюк починає самостійно пересуватися вдома. Паралельно з навчанням стандартним фразам-командам, цуценя привчають до нашийника та повідка, а до намордника, який необхідний на прогулянках представникам великих порід, – із 5-6 місяців. Дорослу собаку потрібно починати дресирувати з моменту появи вдома.

Аліна Крайновець вже не один рік займається розведенням собак, тож про дресирування знає чимало. Жінка переконана, що всі дії мають починатися з розуміння психології тварини. Собаки – стадні тварини, для яких характерне беззаперечне підпорядкування лідеру. Тому мета дресирування – привчити собаку бачити господаря як лідера, який приймає рішення, віддає команди, бере на себе відповідальність.

Виховання та навчання собаки без урахування особливостей психології призведе до формування неправильних стереотипів поведінки, він буде вважати себе головним. Якщо собака правильно вихований, привчений до дисципліни, дресирувати його можна в будь-якому віці. А ось усунути наслідки неправильного виховання та дресирування практично неможливо.

Візьмемо, наприклад, собак-охоронців. Серед них трапляються не лише сільські ланцюгові пси, що обгавкають випадкових перехожих, але і справжнісінькі «бійці спецназу», здатні обеззброїти й затримати небезпечного злочинця. Є собаки-«нюхачі», від яких не сховати навіть ретельно замасковану вибухівку або наркотики, або такі, які можуть знайти злочинця по запаху залишених слідів.

А якщо, наприклад, потрібно знайти постраждалих, які знаходяться під руїнами будинку або сніговою лавиною, спеціально підготовлений собака за допомогою нюху вирішує це завдання швидше й ефективніше, ніж бригада рятувальників із найсучаснішим технічним устаткуванням. Бувають собаки мисливські, такі, що їздять, спеціалізуються на порятунку потопаючих, поводирі, чия функція – водити сліпих людей.

Так, той-спанієлі могли б указувати на джерела шкідливої цвілі в будинках. Або бути собаками-терапевтами. Не дивуйтеся – існує й лікувальна кінологія. Її називають ще собакотерапією. Вона показана діткам, які страждають різноманітними неврологічними недугами, такими як ДЦП та синдром Дауна.

Проте нічого цього собака не зробить, якщо з нею не працює людина. Її потрібно спочатку виховати і навчити (на що йде до 2-3 років), а потім доглядати її й продовжувати дресирування «у підтримуючому режимі», щоб навики не втратилися, лише тоді вона буде справді надійним помічником. Добре підготовлена собака – на вагу золота, адже, щоб виростити її, потрібно витратити декілька років щоденної кропіткої праці.

Недарма є й професія, пов’язана з дресируванням собак. Таких фахівців називають кінологами. Робота кінолога-інструктора пов’язана з дресируванням (вихованням) собак: навчанням командам, прищепленням слухняності, коригуванням проблем поведінки. Такі фахівці можуть працювати в клубах собаківництва, в міліції, в розплідниках.

Проте частіше кінолог – це власник власного службового собаки, підготовленого для виконання певних функцій. Така людина перебуває на службі у відповідних організаціях (наприклад, у міліції або рятувальному наряді), приходячи туди на роботу зі своїм чотирилапим другом. Бувають навіть випадки, коли молодих людей, що мають добре підготовлену службову собаку, беруть в армію разом із нею – наприклад, для служби у прикордонних військах.

На сайті Закарпатського обласного центру зайнятості повідомляють, що підготовка кінологів найчастіше здійснюється на спеціалізованих курсах. Деяку перевагу надасть базова біологічна або ветеринарна освіта, проте принциповим моментом це не є. Професійну освіту за цією спеціальністю можна отримати в деяких училищах МВС, подекуди готують навіть кінологів із вищою освітою. Кращі фахівці виходять із тих, хто з дитинства любить собак, має великий досвід взаємодії з ними, активно цікавиться цією тематикою.

Не буде перебільшенням, що професіоналізм кінолога – це не стільки результат навчання, скільки наслідок способу життя, пов’язаного з постійною взаємодією з цими тваринами. Кінолог – дуже відповідальна і серйозна робота, якісне виконання якої можливе лише за наявності у фахівця певних якостей характеру:

Терплячість. Навчити тварину тій чи іншій команді досить складно, адже, як і люди, всі собаки мають різну вдачу та характер. У процесі навчання кінологи не вдаються до агресії, фізичних методів виховання, і саме для того, щоб процес навчання пройшов максимально вдало, фахівець повинен бути терплячим.

Уважність. Собака не може сказати людині про те, що з нею щось не так, що її щось турбує. Це повинен побачити і розпізнати кінолог, тому його уважність завжди повинна бути підвищеною.

Сміливість і цілеспрямованість. Собаки володіють різним характером, деякі більш поступливі й спокійні, деякі – навпаки. Під час виховного процесу тварина може накинутися, вкусити кінолога, тому потрібно бути досить сміливим, щоб не боятися працювати з твариною.

Бажання вдосконалювати свої навички, фізичну форму. Кінолог повинен постійно розвивати себе, як розумово, так і фізично, адже робота з тваринами вимагає витривалості й теоретичних знань.

Ну, а найважливіша вимога до всіх, хто хоче спробувати себе в цій роботі, – це любов і повага до тварин, зокрема, собак. Важливо розуміти, що тварина заслуговує поваги, її не можна змусити робити що-небудь, бити. Для кінологів їхні собаки, мабуть, прирівнюються до маленьких дітей.

Багато власників собак не розуміють різниці між дресируванням і вихованням. Дресирування, базове або спеціальне, – це навчання командам, вироблення ряду навичок. Цим може займатися як професійний кінолог, так і господар. Провести курс слухняності цілком можливо в домашніх умовах, спеціальне тренування краще довірити професіоналам, у школах службового собаківництва для цього створені відповідні умови, є все необхідне оснащення. А ось займатися вихованням собаки повинен тільки господар, так само як виховувати дитину повинні не педагоги, а батьки. Правильне виховання є основою успішного дресирування.

Вікторія КОПИНЕЦЬ