«COVID-19 – це Чорнобиль 21-го століття»: висновки незалежних експертів

Пандемії Covid-19 можна було запобігти, заявляє незалежний звіт, який замовила Всесвітня організація охорони здоров’я.

Незалежна робоча група назвала пандемію коронавірусу Чорнобилем 21 століття та різко розкритикувала і ВООЗ, і уряди країн світу за те, як вони реагували на нинішню пандемію нового захворювання COVID-19. За словами експертів, це реагування було «токсичним коктейлем».

За даними порталу Worldometer, із початку поширення коронавірусу SARS-CoV-2 інфекція була виявлена більш ніж у 163 млн жителів планети. Понад 3,3 млн хворих померли, понад 142 млн осіб одужали.

Звіт під назвою «COVID-19: Make it the Last Pandemic» («Covid-19: Зробіть це останньою пандемією») уклала Незалежна комісія з питань готовності та реагування на пандемію.

Його метою було знайти відповіді на питання, як вірус убив понад 3,3 мільйона людей. Робоча група із 13 експертів, призначена за рішенням ВООЗ, працювала над цим 86-сторінковим звітом вісім місяців. Давайте розглянемо головні меседжі звіту.

«Ситуації, в якій ми опинились сьогодні, можна було запобігти», – заявила журналістам співголова комісії Елен Джонсон Сірліф, колишня президентка Ліберії.

«Це пов’язано з незліченною кількістю невдач, прогалин і затримок у готовності та реагуванні», – додала вона.

Втрачений час

Зокрема, за даними дослідників, медики в китайському Ухані швидко визначили незвичні спалахи пневмонії невідомого походження наприкінці грудня 2019 року – але процедури офіційних повідомлень і оголошення надзвичайної ситуації, передбачені чинними Міжнародними правилами в галузі охорони здоров’я, були надто повільними, щоб викликати швидку реакцію на випередження, яка була б необхідна для протидії новому швидкорозповсюджуваному респіраторному патогенові. Через це був утрачений такий цінний час.

Країни, які зволікали з реагуванням, також характеризувалися відсутністю координації, непослідовними чи й відсутніми стратегіями і приниженням значущості наукових даних при ухваленні своїх рішень.

Але й після того, як 30 січня 2020 року була оголошена надзвичайна ситуація міжнародного значення в галузі охорони здоров’я, надто багато країн зайняло вичікувальну позицію замість того, щоб удатися до енергійної стратегії стримування, – що могло б відвернути світову пандемію.

Захворювання поширювалося на все нові країни – а тим часом ні національні, ні міжнародні системи не впоралися з тим, щоб задовольнити вже найперші нагальні потреби в постачанні.

Також було відсутнє глобальне скоординоване лідерство в протистоянні пандемії, цьому протистоянню бракувало коштів, а нарощування фінансування в цьому напрямку було надто повільне. Працівники ВООЗ робили все, що могли, щоб надати країнам поради й підтримку, але країни – члени цієї організації надали їй надто мало повноважень, щоб вона могла зробити належну їй роботу, мовиться в дослідженні.

Усе це призвело до дедалі більших нерівностей між країнами у протистоянні пандемії з непропорційним суспільно-економічним впливом на жіноцтво, вразливі й маргіналізовані групи населення, зокрема на мігрантів і працівників неофіційного трудового сектора. Для людей із важким станом здоров’я це ще більше ускладнило ситуацію, а навчання мільйонів дітей, які перебували в найбільш невигідній ситуації, пандемія просто припинила.

При цьому з’ясувалося, що багатство країни зовсім не було запорукою успіху. Ціла низка країн із низькими й середніми прибутками успішно втілила такі заходи в охороні здоров’я, які утримали захворюваність і смертність на мінімумі. А ціла низка країн із високими прибутками не зробила цього.

Чорнобиль 21-го століття

Найбільше у цьому звіті привертає увагу те, що пандемію називають Чорнобилем 21-го століття, та твердження, що світ марнував час у лютому 2020 року, поки вірус поширювався.

Відтак експерти, проаналізувавши розвиток ситуації за нинішньої пандемії, пропонують низку рекомендацій. Одна група їх спрямована на приборкання цієї пандемії, інша має на меті перетворити міжнародну систему готовності до пандемій і реагування на них таким чином, щоб не дати будь-якому майбутньому спалахові інфекційного захворювання перетворитися на пандемію.

Перша група рекомендацій передбачає, зокрема, що країни з високими прибутками і можливостями виробляти вакцини мали б зобов’язатися надати 92 країнам із низькими й середніми прибутками за програмою COVAX (до таких країн належить і Україна) принаймні один мільярд доз не пізніше, ніж до 1 вересня цього року, і ще понад два мільярди до середини 2022-го.

Крім того, серед іншого, Всесвітня торговельна організація і ВООЗ, вважають експерти, мали б влаштувати зібрання на рівні головних країн – виробників вакцин і самих виробників із тим, щоб вони погодилися на добровільну передачу ліцензій і технологій для виробництва вакцин проти COVID-19; якщо ж цього не станеться протягом трьох місяців, вважають вони, то має негайно настати виняток із прав на інтелектуальну власність на ці вакцини.

«Ніколи знову»

Загалом у своєму звіті комісія закликає вдосконалити процеси та структури, щоб виявити наступний високоінфекційний патоген. А також вимагає кращого фінансування Всесвітньої організації охорони здоров’я, щоб зробити її сильнішою та дати їй більше можливостей.

Має бути забезпечена фінансова незалежність ВООЗ, зі збільшенням внесків країн-членів до бюджету організації, підвищені авторитет і незалежність генерального директора ВООЗ із тим, щоб на цю посаду обирали на єдиний семирічний термін (нині цей термін становить п’ять років) – але без права на переобрання, – а також розширений мандат ВООЗ, зокрема в галузі провідної й координувальної ролі в оперативних аспектах реагування на пандемії в надзвичайних ситуаціях, але без того, щоб у більшості випадків перебирати відповідальність за постачання.

А ще всі уряди країн мали б протягом наступних шести місяців оновити свої власні плани готовності до протистояння пандеміям відповідно до цілей і показників, які мала б встановити ВООЗ, кажуть, серед іншого, експерти.

Іще, вважають автори звіту, варто створити Міжнародний фонд фінансування на випадок пандемій, у який протягом 10–15 років треба б вносити по 5–10 мільярдів доларів щороку, щоб отримати можливість у випадку кризи надати без зволікань суми в 50–100 мільярдів доларів. Більшу частку внесків у такий фонд мали б надавати більші й заможніші економіки.

Загалом автори звіту наголошують, що після найбільшого шоку для світової економіки з часів Другої світової війни усі країни погодяться, що це справа із серії «ніколи знову». Але чи буде можливою змістовна реформа у галузі Всесвітньої охорони здоров’я, покаже час.

Христина БІКЛЯН,

за матеріалами звіту «COVID-19: Make it the Last Pandemic»