Закарпатські митці перебували на пленері на Великоберезнянщині

Ужанська долина з її пралісами, чистими, наче гірський кришталь потічками, стрімкими верховинами володіє певним магнетизмом, який, мабуть, краще ніж будь-хто інший відчувають справжні митці, яких ця земля притягує вже не перше десятиліття. Наодинці з Природою відбувається таємниця єднання з нею. Вражені й зачаровані її чудесними краєвидами, працьовитими та щедрими горянами там з любов’ю творили основоположники крайової школи живопису Адальберт Ерделі, Йосип Бокшай, Ернест Контратович, Гавриїл Глюк, Андрій Коцка, Антон Кашшай, Золтан Шолтес, Іван Шутєв та багато інших художників відомих нині далеко за межами України. Багато архітектурних пам’яток, а це церкви та інші споруди, зображених ними, вже зруйновано часом, але живуть своїм життям на полотнах майстрів. Подорожуючи селами Ужанської долини, то тут, то там із захопленням віднаходиш місця відтворені ними на початку століття. Якось спонтанно, але вже цілеспрямовано цим пошуком зайнялися художники Мирослав Голянич та Антон Секереш, які знайшли вже кілька об’єктів, зображених художниками нашого краю. Гадаю, не випадково ці місця приваблюють художників і нині.

Днями, у мальовничому селі Ужок, що на Великоберезнянщині, пройшов черговий обласний пленер за участі митців аматорів. Акція відбулася відповідно плану роботи Обласного організаційно-методичного центру культури з метою обміну творчим досвідом, новими ідеями між митцями Закарпаття. Цього разу в ньому взяли участь Мирослав Голянич (м. Мукачево), Юрій Мушак (с. Ставне донедавна Великоберезнянського, а нині Ужгородського району), Аркадій Мухомед’янов (м. Ужгород) та провідні методисти Центру культури Костянтин Ковган та автор цих рядків.

Дорогою на Ужок у Ставному до нас приєднався талановитий художник-аматор Юрій Мушак. Він провів нас на гору з якої писав свій пейзаж Йосип Бокшай, та Іван Шутєв. З того ж місця цей вид черговий раз увіковічнили Голянич та Мухомед’янов. Повернувшись після роботи в село ми були приємно вражені. На нас вже чекала добра посмішка газдині оселі Марії Мушак та смачні верховинські гарячі пироги з капустою, картоплею, домашня верховинська піцца, приготовані за нашої відсутності та неповторний напій з полонинських ягід. На наші прохання Юрій, хазяїн дому, врешті-решт люб’язно показав свої роботи, які приємно нас вразили. Ми побачили більше, ніж очікували. Він непогано володіє як пензлем так мастихіном. Зізнається, що перші уроки живопису отримав у Наума Рєпкіна, який часто разом із іншими художниками працював у цих краях. Бачив як працює Степан Шолтес та інші художники спілкувався з ним.

Мандруючи горами побачили будиночок в околиці Ставного, який писали Адальберт Ерделі, Йосип Бокшай, Іван Шутєв та інші художники. У пошуках нових живописних сюжетів художники відвідали також місцевість, де в далекі-близькі 1970-і був піонерський табір, в якому я чудово провів літні канікули. За цей час краєвид майже не змінився, хіба що сосни на подвір’ї підросли й постаріли на 47 років…А так, той же потічок, ті ж гори й сонце над ними.

У вільний від роботи час художники багато спілкувались, згадували цікаві, анекдотичні історії з свого життя, ділилися досвідом пленерного етюдного живопису. Кожного дня плідно працювали, створивши по кілька етюдів.

Дорогою додому учасники пленеру відвідали у Кострині майстерню відомого різьбяра й художника Василя Дуба. Майстер показав свої роботи, поділився спогадами про корифеїв крайової школи малярства. Багатьох з них він знав особисто, був їхнім учнем, навчаючись в Ужгородському училищі прикладного мистецтва.

Тривав пленер п’ять днів і завершився імпровізованою виставкою робіт на подвір’ї оздоровчого комплексу. Працівники та гості комплексу були щиро здивовані й приємно вражені.

Організатором та координатором культурно-мистецької акції виступив провідний методист Центру культури Костянтин Ковган.

Восени, цього року, плануємо провести ще масштабніший пленер за участі художників-аматорів та професійних митців. Можливо й міжнародний.

Володимир Мишанич,

провідний методист КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури» ЗОР