Пам’ятники Закарпаття: бронзова Ладані й біла колгоспниця у Великих Лучках

Буваючи у різних населених пунктах, почала звертати увагу на пам’ятники. Адже це не просто кам’яні чи бронзові монументи, які встановлені у різні часи. Це наша з вами історія.

Навесні вперше побувала у Великих Лучках, що на Мукачівщині. Село з дев’ятьма тисячами жителями має славну історію: тут народився відомий мовознавець, фольклорист, історик, церковний діяч Михайло Лучкай; письменник Юрій Керекеш. У минулому столітті Лучки гриміли на цілий Радянський Союз – прославила його Ганна Ладані, новатор сільського господарства, двічі Герой Соціалістичної праці (1949, 1956). З 1947 року працювала ланковою колгоспу імені Леніна. Очолювана нею ланка прославилась високими сталими врожаями соняшнику й кукурудзи. Була делегатом XXII з’їзду КПРС та XXI, XXIII і XXIV з’їздів Компартії України. У 1960–1971 роках – член Ревізійної комісії ЦК Компартії України. Обиралась депутатом Верховної Ради УРСР 3-8-го скликань. До В.Лучок двічі приїжджав тодішній генсек Микита Хрущов, аби подивитися, як тут вирощують качанисту.

У центрі виблискує, як і церковні бані, бронзове погруддя сумлінної трудівниці, яке встановили за її життя 1961 року. Так була вшанована відома на весь Союз лучанка. Це у ті часи. А тепер мало кому із сучасників відоме ім’я Ганни Ладані. Вулиці, названої на честь Ладані, у селі нема.

Наприкінці села височіє біла скульптура колгоспниці, жінці-трудівниці. У правій руці тримає кошик із овочами, фруктами, гронами винограду, у лівій – качан капусти. У рамках закону про декомунізацію його можуть демонтувати. Сільський голова Ярослав Чоп запевнив мене, що «якшо хтось і захоче демонтаж, депутати ніколи не проголосують!».

Тетяна Грицищук, фото автора