В Мукачеві можна побачити маловідомий пам’ятник матері - сквер прибрали від чагарників

Завдяки своїм родичам у Мукачеві знаю про термальний басейн на СОК «ДЮСШ». Купаюся в ньому декілька років поспіль, підготувала декілька матеріалів, які були опубліковані на сторінках обласних газет та поширені в мережі Інтернет.

Шість років тому, прямуючи до басейну вулицею Духновича, побачила пам’ятник, який від людського ока заховали густі чагарники та високі бур’яни, в яких було чимало порожніх пляшок з-під пива, горілки, води, вітер збавлявся обгортками з чіпців, цукерок.

На дуже скромному п’єдесталі жінка тримає на руках дитину. На пам’ятнику жодної інформації. Сфотографувала об’єкт та занедбаний сквер, хоча цей прямокутник важко назвати сквером. Ростуть у ньому лише дерева, лавиць для відпочинку нема. На протилежному боці встановлений хрест з чорного мармуру. Скульптура зацікавила мене. Проте мукачівці, до яких зверталася, тільки розводили руками. Гугл теж не допоміг мені. У списку пам’яток Мукачева, який оприлюднила Вікіпедія в рубриці «Вікі любить пам’ятки», також нема цього пам’ятника.

Торік сквер зустрів мене впорядкованим (комунальники (так собі думаю, що це справа їхніх рук) почистили зелену зону від чагарників, бур’янів, покосили траву, прибрали порожні пляшки, сміття). Таким же і цьогоріч. Жінка з дитиною на руках теж вдячні – їх помили-почистили.

Дві жінки-пенсіонерки у солом’яних капелюхах ідуть з басейну. Запитую їх про пам’ятник.

– Цей пам’ятник поставили у радянські часи, у 60-ті роки минулого століття. Цей пам’ятник матері, – каже російською пані Ліда. – Ну і що, що нічого на ньому не написано? А для чого писати? Це ж і так зрозуміло, що пам’ятником вшанували матір. Правда, Саша? – звертається до своєї подруги. На знак згоди та киває головою.

Тетяна Грицищук, фото автора

На фото пам’ятник і сквер 2010 та 2016 років