Вчительці із Чопа вручили Срібний Хрест «За заслуги»

Учительку угорської мови та літератури Чопської загальноосвітньої школи І-ІII ступенів №2 імені Іштвана Сечені, авторку та редактора підручників Аніко Дебрецені Президент Угорщини Янош Адер нагородив Срібним Хрестом «За заслуги», як визнання її педагогічної діяльності, присвяченої турботі про угорську мову.

Урочисте вручення високої державної нагороди відбулося 11 листопада у Генеральному консульстві Угорщини у м. Ужгород. Першою гостей заходу, яких через дотримання протиепідемічних правил зібралося в обмеженій кількості, привітала консул Едіна Шін. А після виконання державного гімну до присутніх звернувся Генеральний консул Угорщини у м. Ужгород Йожеф Бугайла.

– Уже стало традицією проводити подібні заходи, котрі заслуговують на більшу публічність, в обмеженому колі. Не став винятком і нинішній. Зважаючи на роботу Аніко Дебрецені, вважаю, що нагорода надзвичайно заслужена. Сподіваюся, що ще довгі роки викладатимете угорську мову та літературу та виховуватимете наступні покоління, бо це дуже важливо. І продовжуватимете розпочату справу з таким самим незламним ентузіазмом, – наголосив дипломат і вручив високу державну нагороду.

– Хочу сказати лише одне слово: «Дякую!» – з цих слів розпочала свою промову розчулена нагороджена. Вона також розповіла, що відзнака стала для неї повною несподіванкою: Хочу подякувати Товариству угорської культури Закарпаття, яке висунуло мене на отримання нагороди, але, в першу чергу, Президенту Угорщини, Яношу Адеру, який прийняв це подання.

За словами Аніко Дебрецені, її вдячність відображає той підхід, який вона завжди наслідувала як закарпатський вчитель угорської мови, автор підручників, редактор та перекладач.

– Цей підхід фундаментально визначає моє переконання, що я маю зобов’язання, навіть коли перед нами багато перешкод та обмежень. Переконана, що дітям змалку потрібно прищеплювати ідентичність, щоб вони пишалися тим, що вони – угорці, щоб вони поважали, цінували та любили угорську історію, культуру та традиції. Нам потрібно це робити, навіть якщо це не завжди відповідає цінностям освітньої політики нації більшості. Наші інтелектуальні позиції повинні бути встановлені вчасно, – підкреслила А. Дебрецені.

Вона зазначила, що нагорода – це велика честь, але людина працює не заради нагороди, водночас, звичайно, відзнака слугуватиме їй стимулом, і надалі вона буде прагнути робити все від неї залежне для виховання підростаючого покоління, для професії.

Відтак, Аніко Дебрецені подякувала всім, хто підтримував її в роботі, хто був поруч та терплячим до неї, в першу чергу, своїй родині, колегам та друзям.

Вікторія Рего/Rehó Viktória/Kárpátalja hetilap