Молодий іванофранківець дбає про закарпатських господинь

Неодмінним атрибутом на кухні кожної господині є сковорідка. Якою охайною не була б жінка і якою б досконалою не була сковорідка, зберегти посудину від нагару і жиру, що в’ївся, практично неможливо. Мас-медійний простір аж рясніє рекламою усіляких миючих засобів – були б гроші. Користувачі соцмереж поширюють прості народні методи чищення сковорідок. Таки можна дати ради цій злісній проблемі. А ось чи можна дати друге, і навіть третє-четверте життя палачіндошові (палачінтовці) – саме так закарпатці іменують цю річ побуту, – який перейшов у спадок від бабусі?! Так! Товста шуба нагару ззовні на металічній сковороді, зокрема, чавунній, «по зубах» навіть маленькій щітці-друтянці. Виготовляє їх 21-річний Григорій Гушул з села Рожнів Косівського району Івано-Франківської області. Хлопець дбає про закарпатських господинь, бо ж часто приїжджає зі своїм товаром на Срібну Землю. Познайомилась з майстром у селі Білки, що на Іршавщині, де 12 липня збував свій крам.

– Які ціни на ваші вироби?

– Менша – 10 гривень, більша – 15. Гуртом здаю дешевше.

– Як довго можна експлуатувати щітку?

– Витримає від трьох до п’яти чисток – все залежить від стану сковорідки. Щоб сковорідка добре почистилася, її треба розігріти на слабкому вогні, щоб була ледь-ледь теплою. Поставити на тверду поверхню догори дном і, тримаючи за ручку, почати чистити.

– Прибуткова справа?

– Поки що статків великих не сколотив, бо займаюся цим ремеслом тільки два роки. Я здобув середню спеціальну освіту, за фахом слюсар-електрозварювальник. Працював би, але нема роботи. Ще займаюся солодкою ватою.

– Попит є?

– Так, бо нині більшість людей мусить економити. Зараз ціни дуже високі на якісний посуд. Та й для чого купувати нову тефлонову, якщо можна почистити стару і у такий спосіб зекономити кошти?

– Де найбільший?

– Добре купують в Мукачеві, там багато продаю щіток-блискучок, як деякі господині називають цю річ, бо вичищає до блиску навіть дуже задрану сковорідку.

На столі лежить догори дном велика сковорідка, вкрита густою шубою нагару. Григорій робить декілька рухів щіткою на ній – нагар відстає.

– Де роздобули таку запущену?

– Знайомі дали, – посміхається.

– Розкажіть про процес виготовлення такої необхідної речі у побуті.

– В лісі заготовляю дерево. Його везу на пилораму, де розпилюють на бруски, на спеціальному станку виготовляю ручки. Наступний крок – ручки кидаю в бочку зі спеціальною рідиною, аби стала блискучою. На фабриках замовляю тканину з вовни, в яку повтикані дротики. Вдома ріжу невеликі кусочки і закріплюю їх цвяхами на ручці.

Тетяна Грицищук, фото автора