Лебеді на Ужі – птахи, що викликають подив і повагу

Лебеді – дивні гості Ужгорода. На порозі зима, а вони ніби не помічають її наближення, справно курсують Ужем. Часом навіть здається, що не відлітатимуть у теплі краї, бо поводяться так спокійно і неметушливо, ніби зими цього року взагалі не буде. Хоча синоптики прогнозують зовсім інше. Та їм, напевне, краще знати, скільки можна ще безтурботно плавати, ласувати різними смаколиками, які безперервно приносять для них містяни, гордо позувати фотографам, щодня зустрічати світанки в компанії галасливих качок. Та день відльоту обов’язково настане, а поки прекрасні птахи радують жителів і гостей міста. Тож хто ця диво-сімка і звідки прилетіла до нас.

На лапці одного з птахів зафіксоване кільце Будапештського орнітологічного центру, але це аж ніяк не означає, що лебеді його постійні мешканці, бо, як відомо, це свободолюбні птахи, які самі обирають собі місце гніздування.

«Люди з давніх часів вважали цих прекрасних і граціозних птахів символом чистоти і благородства. У давніх слов’ян пара лебедів була втіленням подружньої вірності. Як відомо, ці птахи сімейства качиних славляться постійними парами, які зазвичай розпадаються тільки із загибеллю одного з партнерів. Після зимівлі на узбережжях Чорного й Азовського морів лебеді-шипуни повертаються в рідні краї в другій половині березня – на початку квітня, зазвичай відразу ж після того як починають розкриватися від криги річки та озера, – інформує біолог Сергій Тороп. – Лебідь-шипун – найбільший з усіх лебедів. Маса його тіла становить 7–13 кг, довжина разом із шиєю – 160 см, розмах крил – 240 см. Немає йому рівних також у силі й відвазі. Ударом згину свого могутнього крила лебідь-шипун, захищаючи гніздо і кладку, здатний вбити лисицю або собаку, зламати руку людині. При обороні від ворогів птах пускає в хід і свій потужний дзьоб, завдаючи їм дуже болючі щипки. Яйця лебідя-шипуна найбільші серед літаючих птахів – до 120х80 мм. У світі птахів лебідь є чемпіоном за кількістю пір’я – близько 25 000 штук. Середня тривалість життя лебедів – 23–25 років. У неволі багато птахів доживають до 40–42 років».

Понад 600 років тому у Великобританії лебідь-шипун був оголошений королівським птахом. Свою назву він отримав через звук, який видає при подразненні. Англійське ім’я цього птаха – «mute swan», тому вважається, що він здатний тільки на шипіння, на відміну від своїх родичів – північних лебедів. Хоча в польоті крила лебедів видають добре чутний свист.

Зазвичай ці королівські птахи летять у вирій багатотисячними зграями, що складаються з родинних груп. Значні розміри та масивне тіло не заважають лебедям добре літати, і під час міграцій вони прямують струнким ключем на великій висоті.

Подружні пари в лебедів-шипунів утворюються раз і на все життя. Шлюбний сезон у цих любчиків розпочинається на початку весни. А вже у квітні вони самовіддано будують гнізда. Розташовують їх завжди біля водойм. Гнізда у лебедів зазвичай досить великі й можуть сягати 3 м у діаметрі. Яйця самка висиджує 35–40 днів. Цікавим є те, що пташенята, які з’являються на світ, не білі, а світло-сірі. Про пернатих дітлахів піклуються обоє батьків. У три місяці молоді лебеді добре літають і разом з дорослими вирушають на зимівлю.

Звичайною їжею лебедів служить найрізноманітніша водна рослинність, а також дрібні жаби, риби, комахи та їхні личинки. Їжу птахи дістають з дна, опускаючи під воду голову.

У давні часи багато народів вірили, що лебеді мають голос небаченої краси. Були поширені легенди про те, що помираючи, вони співають дивну пісню, сповнену туги й відчаю. Краса птахів викликає подив і повагу.

Ужгородці також тішаться дивними птахами та всіляко про них дбають. Ось що розповідає Марія Василівна, вчителька однієї з ужгородських шкіл:

«День для мене розпочинається з думки про лебедів. Чи там ще, чи може відлетіли, чи не скривдив хтось птахів? Тому швиденько збираю гостинці і прямую до пішохідного мосту. Бачу мої красені живі і здорові. Грайливо кружляють на річкових хвилях, із задоволенням приймають їжу. Тож усе в порядку, можна іти працювати. Розумію, що настане день і лебеді покинуть річку, бо відчувають наближення холодів. Але думаю, що неодмінно повернуться. А ми з нетерпінням чекатимемо на них…»

Христина БІКЛЯН, фото автора