«Хочемо дарувати крила!»: в Ужгороді діє центр допомоги жінкам, які постраждали від домашнього насильства

25 листопада – День боротьби за ліквідацію насильства щодо жінок. Світове співтовариство почало відзначати цей день у зв’язку з тим, що насильство стосовно жінок є глобальною проблемою. І це було визнано нещодавно.

Ще до кінця 80-х років насильство в сім’ї стосовно жінок, яке пов’язане з традицією, культурою, релігією, вважалося особистою справою або родини, або всього суспільства. Про це не мовилося у рамках тематики прав людини.

Лише у 1993 році була прийнята декларація ООН про викорінення насильства щодо жінок і проведена глобальна Віденська конференція. Це був перший міжнародний захід ООН, на якому насильство щодо жінок було визнано, як порушення прав людини, а не приватна справа родини. А як на будь-яке порушення прав людини, на насильство мають реагувати і держава, й уряди, і суспільство.

Якщо це відбулося лише в 1993 році, тобто 25 років тому, то зрозуміло, що така позиція поки не зрозуміла всім. Дуже важливо поширювати й інформацію про проблему, і про підходи до її вирішення.

Щороку понад 1,8 мільйона українок потерпають через домашнє насильство. Лише 10% жінок звертаються з цього приводу до правоохоронних органів.

Як свідчать дані ООН, більше половини потерпілих постійно проживають з агресором і не знають, де шукати порятунку. Експерти б’ють на сполох, бо як в Україні, так і на Закарпатті зокрема катастрофічно бракує центрів допомоги таким жінкам. Власне, йдеться не тільки про притулок, а саме про надання їм кваліфікованої допомоги у розв’язанні проблем.

Щоправда в Ужгороді ще з 2004 року функціонує Закарпатський обласний центр соціально-психологічної допомоги. Цей заклад соціального обслуговування надає допомогу людям, які опинилися у складних життєвих обставинах, у тому числі жінкам, які постраждали від домашнього насильства.

– Наразі в центрі проживають троє жінок і семеро дітей на цілодобовому стаціонарі. Ще у нас перебувають особи на денному стаціонарі. Це люди, які звернулися до нас із тими чи іншими проблемами: за психологічною допомогою, потребою в отриманні консультацій у спеціалістів центру. Це переважно жінки з дітьми, – розповідає Тетяна Хорошилова, психолог центру. – За Положенням у нашому центрі людина може перебувати до 90 днів.

Загалом трикімнатне житло центру може вмістити до десяти осіб. Кімнатки скромні, проте чисті та затишні. Тут є все необхідне: ванна, пральня, затишні, теплі кімнати. Увесь побут спільний, тож до того, як оселитися тут, усі клієнти проходять медичний огляд, в тому числі й діти. Також особи забезпечуються харчуванням, у разі відсутності в осіб засобів до існування. ЗОЦСПД – це заклад закритого типу, який перебуває під охороною. Оскільки деколи жінки зазнають переслідувань із боку своїх чоловіків чи співмешканців.

– Коли особа звертається до нас, то ми намагаємося максимально їй допомогти. Найперше це забезпечити належні умови для перебування, безпеку, соціально-побутові послуги, психологічну підтримку.

– сприяємо у влаштуванні у дитсадок-школу дітей. До прикладу, нещодавно до нас звернулася жінка із трьома дітьми. Ми сприяли у влаштуванню їх до дошкільного навчального закладу: двох дітей – у заклад дошкільної освіти, одного – в загальноосвітню школу. Відтак сприяли у відновленні всіх її документів, соціальних виплат. Згодом вона успішно знайшла собі роботу. А за 90 днів, поки мешканка буде перебувати у центрі, може зекономити кошти на оренду житла. Тому це дуже важливо – дати той поштовх і підтримку, аби жінка могла розпочати життя з чистого аркуша, – розповіла пані Тетяна.

Утім далеко не всі особи, які потрапляють до центру, мають бажання змінювати своє життя на краще. Бувають випадки коли після закінчення перебування у цьому закладі – повертаються до колишнього життя. Тож у центрі із жінками працює психолог та соціальний педагог, аби надати їм необхідні консультації.

– В осіб, які потрапляють до нас, деколи відсутня мотивація щось змінювати, – наголошує психолог. – Вони в кризі й не розуміють, що їм робити у цьому світі. Часто це жінки, які виховувалися у дитбудинках, тож навіть не мають елементарних навичок догляду за дитиною, фінансової грамотності тощо. Тож ось такі речі ми намагаємося їм прищепити.

Директор Закарпатського обласного центру соціально-психологічної допомоги Олександра Мельничук розповідає: щороку на цілодобовому стаціонарі у них перебуває близько 30-37 осіб. У заклад можна потрапити як за самозверненням, так і за направленням центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді за місцем фактичного проживання/перебування особи/сім’ї. Основним завданням центру є надання комплексу соціальних послуг, зокрема з надання притулку, консультування, особам, які перебувають у складних життєвих обставинах, що сприятиме якнайшвидшому їх поверненню до нормальних умов життєдіяльності. Центр надає зазначеним особам психологічну допомогу, сприяє проведенню аналізу життєвих ситуацій, проводить роботу з корекції сімейних стосунків. Сприяє отриманню зазначеними особами безоплатної правової допомоги, реєстрації місця проживання (перебування), отриманню (відновленню) житла, працевлаштуванню, навчанню тощо.

– Звичайно, запит на перебування у центрі великий. Утім трикімнатне приміщення не може помістити всіх бажаючих. Для когось 90 днів – достатньо і навіть забагато. Для когось – замало. Утім хто хоче, той хто вмотивований, той вирішує свої СЖО швидко і навіть вистачає 90 днів (з практичного досвіду). Ми активно співпрацюємо із громадськими організаціями, спонсорами, місцевим центром з безоплатної вторинної допомоги, – розповіла директор центру.

Фантазії працівникам центру не позичати. Вони всіляко турбуються та підтримують своїх підопічних. Нещодавно у них виникла чудова ідея – створення Клубу Жіночої Турботи. Завдяки волонтерам: перукарям, візажистам, стилістам – жінки центру отримають свій шанс на перетворення. Зустріч відбудеться в навчально-виробничому центрі «Ніка», приміщення якого надала організаторам громадська організація. Після процедур краси на жінок чекає спілкування у душевній атмосфері.

– На першому етапі наша команда кризового центру допомагає жінкам і дітям відчути турботу, захист та стабільність. Але, як ми знаємо з практичного досвіду, для успішної подальшої соціалізації цього замало. І ми придумали як показати нашим клієнтам/жінкам, що у них завжди є альтернатива! Це спільнота небайдужих соціально успішних жінок, які готові своїм прикладом та участю допомагати нашим дівчатам. Ми мріємо про диво. Ми віримо, що наш захід допоможе багатьом жінкам виростити віру в себе і бажання змінювати своє життя самостійно! Тому мріємо подарувати крила! – наголосила Тетяна Хорошилова.

Перша зустріч клубу відбудеться вже 24 листопада. Тож усі бажаючі мають змогу долучитися до цього заходу за адресою: м. Ужгород, вул. Оноківська, 15.

Христина БІКЛЯН