19 серпня православна та греко-католицька Церква відзначає Преображеніє Господнє. Це свято встановлене в пам’ять Преображення Господа нашого Ісуса Христа перед учнями на горі Фавор. Преображення Господнє вшановувалося християнами вже в IV столітті.
Це одне з найбільших християнських свят, а ще воно символізує кінець літа і похолодання. Як і в інші великі релігійні свята вірники йдуть до церкви на Богослужіння. Після Літургії відбувається миропомазання та обряд освячення першоплодів. У народі Преображення називають “Другим Спасом” або “Яблучним Спасом”. Народну назву свято отримало через те, що, відповідно до Типікону, у цей день освячується виноград нового врожаю та інші плоди, а там, де його немає – яблука, після чого дозволяється їх вживати в їжу. Це пов’язано з тим, що в Греції (раніше – Візантії) виноград достигав якраз у цю пору року. А перші плоди віруюча людина завжди приносила у храм як свою жертву Богу і для освячення всього врожаю.
Після кожної Літургії (студентської, старослов’янської, української) в Ужгородському Хресто-Воздвиженському греко-католицькому соборі священики освячували плоди, які вірники принесли у кошиках. А це були яблука, груші, персики, сливи, грона винограду, помідори, огірки. Дехто з людей дотримується думки, що це Яблучний Спас, тому до кошика треба ставити тільки яблука. А ще – виноград.
Старожилка Марія Федорівна під час розмови з кореспондентом «Карпатського об’єктива» зауважила, що цього дня освячують першоплоди, тому до кошика вона ставить все, що вродило у саду та на грядці. А також баночку меду, який купує напередодні на місцевому ринку.
Все освячене треба вдома з’їсти, а відходи (шкурки, кісточки) закопати в землю або спалити. Викидати нічого не можна.
Цього дня люди не виконують важку роботу, не шиють, не працюють в полі та на городі.
Зі Спасом, який символізує завершення основних хліборобських жнив, збігається і початок храмових свят. Традиційно в Україні кожен населений пункт має свій іменний престольний празник, званий храмовим.
Тетяна ГРИЦИЩУК, фото автора