Сьогодні, 8 травня, у Хусті біля Монумента Слави відбулися урочистості з нагоди відзначення Дня пам’яті і примирення.
Вшанувати пам`ять тих, хто загинув на фронтах, в окопах, під час бомбардувань, побував у полоні, концтаборах, чи просто зник безвісти у вихорі воєнного лихоліття, віддати шану за їхні героїчні вчинки прийшли найпочесніші учасники мітингу-реквієму – ветерани Другої світової війни, представники районної та міської влади, військові, учасники бойових дій на Сході, громадськість Хустщини. До одягу хустяни прикріпили квіти червоного маку – символу пам’яті за загиблими у боротьбі з нацизмом.
Зі словами вдячності за мужність, відвагу та бойовий дух, з побажаннями довголіття й добробуту до присутніх орденоносців звернулися керівники району. На жаль, з кожним роком їх ряд рідшає, адже більшості вже за 90. Так, за словами голови Хустської міськрайонної організації ветеранів України Івана Білича, у місті над Тисою проживає 5 інвалідів Другої світової війни та учасників бойових дій, а також 38 учасників війни, у районі ж залишилося 13 інвалідів та учасників бойових дій, 16 учасників війни.
Хвилиною мовчання громадськість пом`янула і тих, хто ціною власного життя боронив східні кордони України, поляг за мир у країні. Зі зворушливою хореографічною композицією “Посвята загиблим” виступили вихованці Велятинської дитячої школи мистецтв, пісню “Балада про мальви” подарувала талановита Ліля Тудовші.
«Війна – це завжди страшно. Мрію, щоб швидше закінчилась нинішня війна в Україні й усі родини могли обійняти своїх синів. Це справді має бути день примирення. У такі дні люди мають зрозуміти, що ми повинні жити в мирі та злагоді. Дуже хочеться, щоб держава процвітала, щоб народ мав гідне життя”, – зі сльозами на очах поділився 94-річний Юрій Плиска із Велятина, який воював у мінометній роті. Каже, з сотні побратимів – велятинців додому після завершення Другої світової війни повернулося тільки п’ять десятків.
Завершився пам`ятний захід покладанням квітів до Монуманта Слави. Ветеранів запросили на традиційну солдатську кашу та “фронтові 100 грам”.
Богдана КЛЕКНЕР, фото автора
