Закарпатські лялькарі отримали перемогу на міжнародному фестивалі в Білорусі

Днями творча група Закарпатського академічного обласного театру ляльок повернулась із подорожі до білоруської столиці, де брала участь в IV Міжнародному Різдвяному фестивалі батлейних та лялькових театрів “Нябёсы”.

Свої постановки представляли 19 театральних колективів з Білорусі, України, Литви, Естонії, Росії, Великобританії та Німеччини. Міжнародна програма фестивалю цьогоріч була розширена, приїхали чимало нових колективів, серед яких королівський палацовий театр “Lumumba” з Мюнхена, ляльковий театрик “Великий Ніс” (“Bіg Nose”) з англійського міста Олд Стратфорд. Україна була представлена на фестивалі вперше й одразу трьома колективами – Київським театром ляльок “ПараШут”, Львівським театром естрадних мініатюр “І люди, і ляльки” та Закарпатським академічним обласним театром ляльок. Батлейники й лялькарі зібралися на святки в освітньому центрі Свято-Єлисаветинського монастиря вже вчетверте. Об’єднані щирим бажанням подарувати глядачам радість і святковий настрій, вони привезли до Мінська захопливі та повчальні, кумедні і зворушливі, класичні й експериментальні, несхожі один на одного спектаклі.

Слід нагадати, що термін “батлейка” (також білоруською “вяртэп, остмэйка”) як і “бетлегеми” на Закарпатті, походить від “Betleem” – назви міста Віфлеєм, та означає білоруський народний театр ляльок на біблійну і побутову тематику, що набув поширення в Білорусі з XVI століття й переживає відродження у формі національного дитячого і різдвяного театру в наш час. Народний ляльковий театр прийшов у Білорусь із України та Польщі. Поширенню батлейки сприяли мандрівні семінаристи (бурсаки), зокрема, і з київської Могилянки, які привносили до репертуару батлейки сюжети шкільного світського театру. Уявити сьогодні Різдво в Білорусі без вистав батлейки неможливо, так само, як і в Україні, у наших закарпатських селах – без вертепу й бетлегемів. На фестивалі також була організована виставка зразків батлейного мистецтва – макети ляльок і вертепів (шопок) надали самі учасники. (До речі, в Україні також проводився подібний Міжнародний фестиваль “Різдвяна містерія” у місті Луцьк. Цей проект став справді престижним і знаним у світі. Проходив він із 1992 по 2006 роки шість разів та відзначався кропіткою науково-дослідною роботою, результатом якої стало видання унікальної двомовної (українська, англійська) книги “Різдвяна містерія”, 2013 р.).

Основу програми фестивалю “Нябёсы” склали традиційні батлейні спектаклі та лялькові постановки відповідної тематики, які пройшли попередній відбір, оскільки заявок на участь надійшло у рази більше, ніж передбачали організатори. Пріоритет надавався спектаклям, що відповідають меті фестивалю – виховання молодого покоління в дусі християнських цінностей. Головною темою було Різдво. Лялькарі “Бавки” запропонували до участі у фестивалі свою знакову виставу “Недотепа із Вертепа” Дмитра Кешелі в постановці заслуженого артиста України Олександра Куцика та сценографії Ярослава Даниліва, що найкращим чином передає красу й духовність закарпатського краю. Вистава складається з новел, картин-спогадів із дитинства (Пасха, Цигани, Голоси природи, Школа, Іспит, Весілля, Різдво) і в його матеріалі здоровий сільський закарпатський прагматизм химерно та, водночас, природно переплітається з космічним релігійно-філософським світосприйняттям. Вистава не є вертепним дійством у прямому розумінні, але сповна відповідає глибокій і надважливій ідеї фестивалю.

Фестиваль батлейних і лялькових театрів у Мінську вважається справжнім дитячим святом: конкурсні виступи проходили на благодійній основі та були орієнтовані на дитячу й сімейну аудиторію. За глядачів, зокрема, запрошували дітей зі спеціалізованих шкіл, багатодітних та прийомних сімей, дитячих будинків, шкіл. Під час фестивалю традиційно проводилася благодійна акція “Світло душі – доброчесність”: закарпатці додатково, поза конкурсним показом, виступили у державній установі “Республіканський реабілітаційний центр для дітей-інвалідів” Міністерства праці та соціального захисту Республіки Білорусь. Не передати словами вдячність глядачів – дітей, батьків, медиків і вихователів, які не стримували емоцій під час вистави, у захваті й не відчуваючи мовного бар’єру. Після показу керівництво закладу провело для закарпатської делегації цікаву екскурсію своїм центром, спроектованим за стандартами провідних європейських реабілітаційних установ.

На самому ж фестивалі всяк охочий, окрім власне перегляду вистав, міг узяти участь у майстер-класах із малювання, соломоплетіння та майстрування ляльок.

Вистави оцінювало професійне журі – актори, театральні критики, наукові діячі та мистецтвознавці, які визначили переможців у чотирьох номінаціях: “За найкращу виставу” (Гран-прі), “За найкраще акторське виконання”, “За найкращий дебют” і “За найкраще розкриття духовно-морального змісту вистави”.

Приємно, що дві основні нагороди фестивалю “Нябёси” отримали українські колективи.

Переможцем став львівський театр естрадних мініатюр “І люди, і ляльки”, який отримав Гран-прі за постановку вертепного дійства у шопці “Скинія золота” Романа Козака. В постановці немає слів, вона “обрамлена” давніми піснями, які збирала акторка театру Людмила Зборовська по Україні. Вистава львів’ян за суттю та формою цілком відповідала “вертепній” концепції фестивалю.

А ось головну професійну номінацію “За найкраще акторське виконання” отримали закарпатці – виконавці ролей у виставі “Недотепа із Вертепа”. Заслужена артистка України Наталія Орєшнікова та провідний майстер сцени актор Микола Карпенко, як завжди, блискуче виконали ролі улюбленої вистави, де кожна лялька, кожна деталь реквізиту, костюмів та декорацій “намолені” і володіють своєрідним магнетизмом, який, разом із віртуозним акторським виконанням, захоплює й не відпускає… “Недотепа із Вертепа” – “…спектакль, де ніжно об’єдналися сміх і гріх, де окремі сцени пробирають до кісток, а вже через мить неспинно смієшся – найкращий зразок спектаклю, який вийшов за рамки містечковості, хоча і створений у жанрі фольклорного…”, – свого часу влучно висловились про виставу критики. Незабутнє враження справила вистава і цього разу на членів журі, учасників фестивалю, глядачів: закарпатські лялькарі почули на свою адресу багато оплесків, захоплених відгуків і слів вдячності.

У свою чергу, на завершальній церемонії закарпатська делегація подарувала білоруському фестивалю “Нябёсы” лялькового ведмедика з крилами – символ Міжнародного фестивалю театрів ляльок “Інтерлялька”, що проводиться на Закарпатті з 1990 року і є найстаршим в Україні, а також – пізнавальну та яскраву книгу-альбом “Театр граючої ляльки Срібної землі” (нарис про минуле й сучасність мистецького колективу Закарпатського академічного обласного театру ляльок).