Біля джерела у селі Сімер Перечинського району майже завжди багато людей. Вони стоять у черзі по 2-3 години, аби набрати смачної та цілющої води. Серед споживачів відома як срібна вода. Більшість людей готує на ній каву, чай, споживає сирою. А дехто на цій воді робить бізнес – продає.
На знак вдячності за безкоштовну смачну воду люди залишають тут непотрібні їм пластикові пляшки різної ємкості (є і півтора літрові, і п’ятилітрові), обгортки з солодощів, шкурки з бананів, апельсинів, мандаринів, картонні коробки. Довкола повно недопалків, лушпиння з насіння. І навіть міхи з побутовими відходами. Не можу дібрати потрібних слів, аби висловити своє обурення. Це ж якою треба бути скотиною, аби з дому привезти міх (!) з побутовими відходами і викинути тут, біля дороги?!
По воду в Сімер їжджу періодично. То ж були різні випадки. Одного разу зупинився мерс, парадна пані з довгим чорним, як вугілля волоссям, попросила набрати пляшку води без черги. Люди добрі – дозволили. На знак вдячності навіть не подякувала. Але свою культуру таки продемонструвала: вийняла з салону целофановий пакет із шкурками бананів і зашпурила в дерев’яний ящик. На зауваження приголомшених людей щось фиркнула і швиденько сіла до салону авто. Водій натиснув на газ – тільки і бачили цих «героїв».
Зважаючи на те, що сьогодні, 23 листопада, сміттям, пляшками був заповнений не тільки ящик (див. фото), а і довкола нього була всяка-всячина, можна зробити висновок: останнім часом біля джерела побувало чимало бидла. Назвати цих людей людьми язик не повертається.
Тетяна Грицищук, фото автора