Гіркий хліб заробітчанства скуштував не один закарпатець

Що таке заробітки, на Тячівщині знають дуже добре. У кожного в родині є хоча б одна людина, яка в пошуках роботи змушена була поїхати за кордон. Останніми роками заробітчанського хліба скуштувало багато закарпатців, і навіть тих, які працюють на державній роботі. Улітку під час канікул вони, заздалегідь зробивши документи, їдуть до Чехії, Польщі та, попри військову агресію, до Росії. Масово почали виїжджати й жінки. Але найбільше за кордоном працює все-таки чоловіків. Заробивши там копійку, тячівці повертаються додому, так би мовити, трохи погостювати, зустрітися з рідними та друзями, а далі знову вирушають у дорогу.

Свою історію погодився розповісти Андрій, мешканець с. В.Лази, що на Тячівщині. У Чехії він уже третій рік, до того працював у Росії. Податися на заробітки до інших країн його змусило безробіття, від якого, на жаль, потерпає молоде покоління. Праці не боявся ніякої, але коли поїхав першого разу, то було дуже важко, бо трудився по 12–14 годин. У пошуках кращого життя поміняв кілька місць роботи. Тепер до всього звик, працює на будівництві, і йому вже не так важко, як колись. Проте, каже, лише наївні думають, що в Чехії на наших заробітчан чекають «молочні ріки». Більше половини заробленого платить за проживання та «здравотку» (страхове медобслуговування). Харчування також обходиться недешево.

Українців, які працюють без документів, будь-коли може спіймати поліція. Сховатися в основному не вдається нікому – нелегалів знаходять швидко. Для роботодавця це обертається штрафом – за кожного неофіційно працівника доводиться платити по кілька тисяч доларів.

Сам Андрій, хоч і має довготривалу візу та всі необхідні документи, часто їздить додому, бо хворіє мама, якій без його підтримки не обійтися, і чекає кохана дружина. Так і курсує між Україною та Чехією, тому що «треба»: на ліки, на життя, будівництво будинку і на всяк випадок – про запас, адже не знаєш, що чекає на тебе завтра.

Мало хто задумується про те, як багато людей працює на заробітках цілий рік, щоб якось прожити в теперішній час. Заробітчани є найбільшими інвесторами Тячівського району. На жаль, гроші доводиться здобувати важкою працею, а за отримані матеріальні блага платити розлукою з рідними. Важка економічна ситуація змушує людей покидати рідну оселю, щоб жити краще і почуватися повноцінно в сьогоднішньому світі. Прикро, адже з України виїжджає й молодь, переконавшись, що досягти успіху «там» набагато легше. Ті, хто вже багато років живе і працює за кордоном, переконані, що на заробітках вони можуть зробити для країни, для своїх родин набагато більше, ніж удома.

Вероніка МАРАМОРОШ