ko.net.ua

У Сімерках на Перечинщині відбулося храмове свято. ФОТО

Село Сімерки – бічне, розкинулось за сім кілометрів від Сімера. Проживає тут всього 1035 чоловік.

Та сьогодні, 25 травня, у Сімерках було велелюдно. На храмове свято Вознесіння Господнього приїхало багато прочан та духовних отців з греко-католицьких та православних парафій Перечинського району.

 В обох церквах священики відправили Божественні Літургії, під час яких вірники могли приступити до сповіді, причаститися і отримати повний відпуст.

Потім був обхід святинь з читанням Євангелій, мировання та Вечірня. Величне і радісне калатання дзвонів вітерець розносив на всю околицю. Було трохи прохолодно, але головне – без дощу. Щасливі посмішки на обличчях людей свідчили про те, що свято було кожному до душі.

Після молебню на присутніх чекала трапезами. Пригощали магазинним печивом та домашніми тістечками. З напоїв була мінеральна та солодка вода.

У центрі села продавали традиційні когутики і пацюрки. Солодощі користувалися не дуже великим попитом. Біля церкви на лавці сиділи дві дівчинки  і хлопчик і так смачно облизували саморобні лизала.

Без циган престольні празники неможливо уявити. Тут їх теж було чимало. До людей чіплялися, як реп’ях до петика: «Не пошкодуй беременній», «Дай рубиль дітині на молоко». Хто ігнорував, наздоганяли і свої мантри вели далі. Та циганській нахабності нема меж. Греко-католицькі прочани лише почали трапезу, як до столу підійшли три смаглявки і почали брати коробки із солодощами.

– Та майте совість – ще не всі люди взяли по кусочку тіста, а ви забираєте зі стола, – чоловік років 55 почав присоромлювати циганок. А їм як з гуся вода: вдали, що не чують і швидко сховали коробки з тістечками в своїх зайдах. Одна прямо у відро все змітала зі столу.

– Куди то тягнеш? – спитав чоловік?

– Дітям, – сухо відповіла і продовжила своє робити.

– Дамо вам і тістечок, і води, але не наглійте, – почала благати жінка з акуратною зачіскою в стильному костюмі. Але циганки швидко кинули зайди на плечі і почимчикували до православної церкви.

– Лиш до гріха доводять, та ще і у таке свято. Гроші на дітей отримують, жебрають – і все їм мало. Я таких грошей не отримую за рік, як вони за місяць. Я роблю, плачу податки, – а вони паразити… –  чоловік не стримував емоцій.

– Не мириґуйся. Бог усе видить. Най їм буде на хосен, – одна із прочанок вдалась владнати ситуацію. Присутні підтримали її.

Тетяна Грицищук, фото автора