Ужгород – місто контрастів. Тут старе так переплелося з новим, що здається, ніби так було завжди. До сьогодні парки, будинки й цілі квартали, зведені угорцями, чехами, словаками, церкви та собори, побудовані греками й російськими емігрантами, є невід’ємною частиною міста.
Ужгороду пасує все – його старе і сучасне вбрання. Автентичне і чужорідне злилося в одну гаму краси й шарму, так що межу між своїм і чужим тяжко впізнати. Іноді здається, що хтось невидимий стоїть на охороні міста й особливо піклується про нього.
Закладення парку почалося в 1886 році й закінчилося в 1895-му. Саме тут уперше з’явилися магнолії та рідкісне реліктове дерево гінкго. Сад Лаудона з кожним роком розростався і приносив натуралісту європейську славу. Чудові магнолії, таксодіуми, цінні види закордонних сосен і ялин: канадська, китайська, нормандська, вірджинська гігантська, американський кипарис і ще інші екзоти стали жителями цього диво-парку. Для вченого найбільшим подарунком були різні натуралістичні цікавинки, про це знали всі його друзі та знайомі.
На сьогодні від саду Лаудона залишилися тільки деякі дерева, розкидані по різних вулицях і дворах сучасного Ужгорода. Найбільший фрагмент парку знаходиться поблизу міської дитячої лікарні. Про це нагадує інформаційне табло. Тут ростуть височезна туя, висаджена ще в 1906 році, найстаріше дерево гінкго, кипарис болотний, бук, тис ягідний, криптомерія японська. Багато з цих насаджень є відносно молодими, висадженими десь у 1956 році.
Усе життя натураліст віддав своєму саду. Помер у липні 1924 року, залишивши по собі велику спадщину, яка не піддається тлінню роками. Адже його багатство – це не золото і коштовності, а унікальні дерева й кущі, які любовно збирав по цілому світу.
Христина БІКЛЯН