На Берегівщині відзначили День угорської культури

Згідно зі збереженим рукописом, 22 січня 1823 року в селі Сатмарчеке Ференц Келчеї завершив роботу над своїм найвідомішим твором, поемою «Гімн – з бурхливих століть угорського народу», яка згодом стала національним гімном і молитвою угорського народу. У цей день із 1989 року відзначається День угорської культури. А село Бодалово на Берегівщині, починаючи з 1994 року, щороку вшановує цю подію з особливим піднесенням та трепетом у серці.

Бодалово розташоване навпроти села Сатмарчеке через річку Тиса, за кілометр по прямій. У 2023 році, у 200-ту річницю народження гімну, в селі відкрили пам’ятний барельєф із зображенням Ференца Келчеї, виготовлений закарпатським скульптором Петром Матлом.

День угорської культури мешканці села відзначили в стінах бодалівської реформатської церкви. Пастор Жолт Шапі виголосив проповідь на основі уривку з Євангелія від Івана, розділ 6, вірші 27–28: «Працюйте не для поживи, що гине, а для поживи, що залишається на вічне життя, яку дасть вам Син Людський; бо Його Бог Отець запечатав Своєю печаткою». Проповідник передав вірянам духовне послання про те, що той, хто споживає хліб життя, ніколи не голодуватиме.

Відтак присутніх привітав голова місцевого осередку Товариства угорської культури Закарпаття (КМКС) Людвіг Якоб. «Наша рідна мова, поезія, мистецтво, музика, народні танці, традиції – і цей список можна продовжувати нескінченно – це цінності, які символізують і створюють нашу культуру», – наголосив він.

Очільник організації зазначив, що наразі немає письмових згадок про те, чи був у Бодалові Ференц Келчеї, котрий на початку 19 століття протягом більше 20 років прожив у Сатмарчеке, проте, певно, що так. Адже він надсилав рукопис гімну своїм сучасникам із поштового відділення Берегова, тож мусив перетнути Тису, а потім дістатися до Берегова через Бодалово. Саме тому місцеві жителі вважали важливим, щоб у Бодалові, поруч із Сатмарчеке, колискою гімну, був меморіал Келчеї, де вони могли б щосічня віддати шану його пам’яті.

«Угорський народ може залишитися сильним, лише якщо зберігатиме свою культуру, історичну та інтелектуальну спадщину, – підкреслив, зі свого боку, консул Угорщини в Берегові Міклош Юстин. – Угорська культура – це визнання нашого минулого в Карпатському басейні, нашої мови, літератури, народних пісень, казок, традицій та нашої віри. Це спадщина, яка робить нас угорцями».

Привітала громаду й історикиня, голова БФ «ҐЕНІУС» Наталія Вароді. Вона наголосила, що згідно з задумом Ференца Келчеї, він хотів написати не просто патріотичний вірш, а національну молитву, якою угорський народ звертатиметься до Бога за допомогою, покаянням, милосердям.

«Де б у світі не лунав гімн, там звучить і молитва. Тож можна сказати, що немає жодної іншої нації у світі, яка б молилася та благала так багато, як угорці», – сказала історикиня.

Разом із Наталією Вароді на відзначення приїхала й одна із талановитих вихованок Берегівської школи мистецтв ім. Золтана Кодая, учасниця програми «Магія музики» Софія Кларикова. Вона виконала на саксофоні твори Лео Вінера та Ласла Драшковція (педагог Терезія Туряниця, концертмейстер Марія Росоха). Софія також продекламувала вірш Ервіна Араньоші «Шепчу мир».

«Угорщина на початку 19 століття перебувала на доволі відсталому рівні, порівняно із західними країнами, тож Ференц Келчеї теж усвідомлював неминучість реформ, – пригадав події 200-річної давнини заступник голови ТУКЗ-КМКС, очільник Берегівського районного осередку організації Йожеф Шін. – І пам’ятати великих людей епохи реформ, зокрема Келчеї, – наш священний обов’язок, адже гімном поет дав і моральний орієнтир нашій нації», – зауважив він. «Які б небезпеки протягом останніх століть нас не спіткали, угорська нація завжди могла оновитися, піднятися та рухатися далі. Так буде і зараз!» – наголосив Йожеф Шін.

На завершення заходу присутні заспівали гімн – національну молитву угорського народу і поклали вінки до пам’ятної дошки Ференца Келчеї.

felvégi, Kárpátalja hetilap