Зима – час для того, щоб зайнятися собою

Що, крім основної роботи, роблять у січні-лютому закарпатці? Погода для подорожей не дуже сприятлива (якщо мова не про лижі), городи і сади обробляти не потрібно, до річки хочеться хіба що моржам… або просто щоб подихати свіжим повітрям та помилуватися краєвидами.

Але для багатьох краян початок року є особливим періодом — часом спокою, зосередження і повернення до себе. Тож багато хто знаходить можливість зайнятися тим, на що бракувало часу впродовж інших місяців, поринає в улюблене хобі чи саморозвиток.

Січень — це також час для родини. Довгі вечори збирають за одним столом кілька поколінь. Люди п’ють чай із гірських трав, переповідають спогади, переглядають старі світлини. У багатьох домівках ще живе традиція спільного читання або співу колядок навіть після свят.

«Карпатський об’єктив» зібрав три історії наших земляків, які погодилися розповісти про те, як проводять зиму з цікавістю і користю для себе та оточуючих.

Здоров’я передусім

Узимку закарпатці дозволяють собі трохи сповільнитися. Хтось більше гуляє лісом, хтось їздить до термальних вод, хтось нарешті знаходить час для здоров’я — проходить обстеження, займається фізичною формою, відновлює сили після напруженого року.

64-річна Марія Росоха із Тячівщини зізнається, що зима для неї – час, коли можна нарешті подумати трохи про себе.

«Раніше все залишала «на потім», — зізнається жінка «Карпатському об’єктиву». — А тепер розумію: без здоров’я нічого не буде. Останні роки мала проблеми з попереком, але не знаходила ніколи ні часу, ні грошей для того, щоб походити на масажі. Тепер записалася і вже пройшла 7 сеансів. Хочу 12. Фінансово допоміг син із Чехії. Почуваюся вже набагато краще, ніж раніше. Ніби енергії в мені навіть стало більше. Також ще мушу полікувати зуби, бо потім навесні знову почнуться польові роботи, господарство, город, сіно, худоба… Стоматологія – річ недешева, але необхідна. Коли зуб болить, і робити нічого не хочеться. Тоді приймаю таблетку і йду у ліжко. А ще для нашої родини давньою зимовою традицією є вечірнє чаювання. Заварюю лікувальні чаї з трав, зібраних ще влітку. Вечорами можу трохи й побавитися з онучкою, і казочку їй розповісти, і навчити чомусь новому. Є час на багато такого, на що його бракує в інші пори року».

Крім того, довгими зимовими вечорами пані Марія в’яже светри для дітей і онуків, а заодно дивиться телевізор. Каже, що восени не встигала навіть новини почитати чи переглянути.

«Зима – час сплячки і спокою. Всі ми стаємо трохи лінивими, більше спимо. Але цей сон цілющий, він допомагає відновлюватися організму. Тому не вважаю за погане лягати в ліжко на годину-дві раніше. Поспала б більше і зранку, та домашніх улюбленців мушу годувати – коти не дають, – запевняє жінка. – А рукоділля – це моє давнє хобі. Вмію й вишивати, тільки зір поганий, тому краще в’яжу. Вмію і крючком, і спицями. Це можуть бути шарфики, шкарпетки, кофтини, шапочки, рукавички… або ж дитячі іграшки. Роблю це тільки для себе і рідних, не для продажу».

Час для здобуття нових знань

21-річний Андрій Мондич із Ужгорода вважає зиму чудовою порою для навчання чомусь новому.

«Влітку в мене більше спорту, тренувань, походів. У вихідні навіть якщо не їду кудись, просто гуляю містом. А тепер можна посидіти більше у теплій квартирі, побути наодинці зі своїми думками, – наголошує він. – Частково січень щороку є для мене вже місяцем переосмислення свого життєвого шляху, цілей та перспектив. Взимку я більше читаю спеціальної літератури, дивлюся мотиваційні відео, копаюся в думках та окреслюю орієнтири на найближчу перспективу».

Зараз хлопець проходить онлайн-курси і опановує нову професію.

«Для мене цей січень — це не гонитва за результатом, а підготовка ґрунту. Я пішов з попередньої роботи у грудні і зараз хочу докорінно змінити все. Вчуся, опановую себе в іншій сфері, пов’язаній із цифровими технологіями. Я зрозумів, що не обов’язково весь час бігти, — ділиться він думками. — Інколи треба зупинитися, щоб зрозуміти, куди йдеш, зробити висновок і почати все з чистого аркуша. Це не просто, але часом необхідно. Для власного ж блага!»

Окрім навчання, ужгороднць узимку свідомо обмежує інформаційний шум. Каже, що менше часу проводить у соцмережах, більше — наодинці з думками. Такі зимові паузи допомагають йому не лише професійно, а й внутрішньо — відчути впевненість і спокій перед новим етапом життя.

Можна спокійно читати

43-річна Наталія Курта з Хуста у січні-лютому більше має можливість читати. Наголошує, що після свят спокійно розслабляється і береться за книжки.

«Я працюю у сфері обслуговування, і більшу частину року живу в швидкому ритмі. Маю надмір спілкування, тож люблю побути в тиші на самоті. Взимку свідомо сповільнюються. Цей час для мене — пора для того, щоб поринути у світ художнього слова. Тож перечитую те, що колись відкладала «на потім». Книги і купую, і беру в бібліотеці, і обмінююся літературою із подругами. У нас схожі погляди з оточенням, тож потім можемо годинами обговорювати сюжет. Хтось любить шити, хтось вишивати, хтось в’язати. А моє хобі – читання», – запевняє закарпатка.

Вечори з книгами для Наталії є способом відновити сили і навчитися цінувати спокій, який улітку майже недоступний.

«Узимку мене ніхто не відволікає, не кличе погуляти, на річку чи у ліс, — каже жінка. — Добре, що родина мене розуміє. Донька ще школярка, але теж обожнює читання. А в чоловіка своє захоплення. У невеликій майстерні біля хати він майструє дерев’яні речі: лавки, рамки для картин, полички. Також його найбільша пристрасть – сад, тож зараз він у інтернеті вечорами підшуковує собі, які б нові саджанці замовити навесні», – зізнається пані Наталія.

Загалом зимові місяці для наших краян — це не про бездіяльність, а про зміну ритму. Коли природа завмирає, люди мають нагоду звернути увагу на те, що зазвичай залишається поза щоденною метушнею: здоров’я, родину, внутрішній стан, тиху працю. Січень дозволяє не поспішати й обирати заняття, які наповнюють, а не виснажують.

Марина АЛДОН