Закарпатські пасічники взяли участь у Міжнародному конгресі Апімондії

У Копенгагені, Данія, 24-28 вересня відбувся 49-й Міжнародний конгрес бджільництва – Апімондія-2025, який став найбільшою подією світового бджільництва останніх років.

У ньому взяло участь понад 8000 учасників із 144 країн, включно з науковцями, виробниками обладнання, практиками-пасічниками та представниками державних і міжнародних організацій. На конгресі бджолярі з усього світу обмінялися досвідом, презентували свою продукцію, обговорили різні аспекти своєї діяльності й останні розробки в галузі бджільництва.

Там були різні конкурси, українська делегація виборола золото, срібло і бронзу. У межах Конгресу Апімондії-2025 відбувся Міжнародний конкурс медових напоїв (World Beekeeping Awards – Mead Section), який об’єднав учасників із різних країн світу. За підсумками дегустації у категорії «One bottle of sweet traditional mead» золоту медаль отримав Володимир Дмитрук (м. Луцьк, Україна) за напій «З’їзд монархів 1429». «Срібло» українцям вручили за стенд, у свою чергу на знак вдячності організаторам подарували великий коровай. «Бронзу» отримали за пристрій для вилучення прополісу з еластичних сіток для його збору, розроблений українським дослідником, доктором філософії, Романом Двикалюком (родом з с. Свидова Тернопільської області). Завдяки парі роликів спеціальної конструкції пристрій швидко очищує сітки, зменшуючи втрати й підвищуючи якість продукту. Ця перемога стала черговим свідченням високої культури українського медоваріння, що активно розвивається і вже посідає гідне місце на міжнародній арені.

Закарпатці також взяли участь у цьому важливому заході. Їх було четверо: Віктор Папп, голова Закарпатської спілки пасічників «Срібний край», Павліна Керек із Мукачівщини, Наталія Бумбушкар із Кібляр та Мирослава Мінькович з Ужгорода. Вона і поділилася враженнями із кореспонденткою «Карпатського об’єктива».

– Мирославо Василівно, вітаю Вас.

– Дякую. Вважаю за честь, що разом з іншими трьома учасниками я представляла Закарпаття як географічне зазначення нашого закарпатського меду, презентувала наш автентичний закарпатський мед і нашу матку-карпатку.

– Скільки коштує ця участь і які вимоги до учасників?

– У цьому конгресі я брала участь вперше. Він проводиться раз на два роки. Наступний, ювілейний, буде проходити в Дубаї. Наш «Турянський мед» пройшов серйозний конкурс від міжнародної продовольчої організації ФАО. З нею ми брали участь у грантовій програмі, яка тривала більше 2,5 років. Протягом цього часу треба було виконати багато умов, пройти декілька перевірок, зробити аналізи, також було чимало бюрократичної рутини, виготовлення документів. Після того, як ми закінчили це перше грантове вікно, треба було пройти сертифікацію нашого меду та всіх продуктів бджільництва через органік-стандарт. Оскільки ми все успішно пройшли, то у подальшому ФАО зацікавилося нами як претендентами, щоб нас представляти на міжнародному конгресі.

– Що загалом дає цей конгрес?

– Насамперед впізнаваність і престижність. На цьому конгресі місце коштує чималих коштів, близько 4 тисяч євро, але нам, українцям, надали його безкоштовно, тому що у нас війна. Спілкуючись з учасниками з інших країн, вони висловлювати свої співчуття, бажали нам миру, казали: «Тримайтеся, ми вболіваємо за вас». На українському стенді було багато донатів, у скриньці були купюри з різних країн світу. Ми відчували ту підтримку, це було і приємно, і зворушливо.

У нас у всіх чотирьох були однакові вишиванки. Нас одразу було видно. Люди підходили, захоплювалися нашими вишиванками, висловлювали свої щирі побажання.

Поїздку частково покривало нам ФАО. Як я нещодавно дізналася, ця міжнародна організація діє в Україні 25 років. На Закарпатті ми довідались про неї зовсім недавно. Вони надають гранти різним підприємцям, фермерам, крафтовикам, бджолярам, допомагаючи у розвитку.

До повномасштабної війни Україна у світі асоціювалася із боксерами братами Кличками, Олександром Усиком, пророком Тарасом Шевченком, футболістом Андрієм Шевченком. Тепер більше знають, що є така країна Україна, більше розуміють нас. Нас, українців, це радує. Побачивши нас у вишиванках, представники з Африки, Ефіопії, Танзанії, підходили і захоплено вигукували: «Ви ж з України!». Бажали нам миру. По всьому світу бджолярі знають, що у нас є така порода бджіл – матка-карпатка, і навіть знають, що у нас є типи, зокрема вучківський тип, відповідно до села, є говерла, є рахівський тип, тобто впізнаваність України відбувається не лише за моделями, топовими зірковими людьми, а і за нашою роллю у бджільництві. Ви знаєте, що Україна входить у топ-п’ятірку по експорту меду, навіть під час війни? Цьому ми завдячуємо нашому винахіднику Петру Прокоповичу, який у 1814 році винайшов український лежак, заклав основу, заклав пасічництво у вуликах-лежаках. Звісно, у подальшому все осучаснювалося.

А взагалі Апімондія – це дуже важливо для України. Ми презентували країну, в якій триває війна, але ми боремося і обов’язково вистоїмо. У нас є пакет на виробництво. Ви напевно чули про бджолопакети, яким займається Закарпаття? Ми повинні розвиватися, для цього і потрібна участь у таких заходах, як Апімондія.

– Ви везли до Данії продукцію?

– Так, ми везли по декілька баночок меду, давали пробувати іншим і самі дегустували мед із усього світу.

– Яка різниця між медом нашим та з інших країн?

– Ми звикли до нашого, і наше нам найсмачніше. У кожної країни є автентичні локальні меди. Деякі українські давали кислинку, а деякі були дуже смачні. Мені сподобався мед із Данії, Фінляндії, Німеччини. Був представлений мед Манука із Нової Зеландії. Він ексклюзивний, один із найдорожчих видів меду. Також хороші латвійські меди. На смак меду впливають продукти, з яких рослин бджоли приносять нектар до вулика, де зайва волога вивітрюється, випаровується, і у нас виходить густий, з певною консистенцією мед.

– Скільки років займаєтеся бджільництвом?

– З дитинства, а мені 36 років. Я народилася і виросла у селі Великий Раковець, що на Іршавщині. Мій стрий Євген проживав у сусідньому селі Малий Раковець, де вчителював і займався бджільництвом. Потім і нам дав декілька вуликів. А коли захворів, то всю велику пасіку перевезли до нас. Я допомагала батькам, згодом полюбила цю справу. У 2012 році вийшла заміж на Перечинщину, в село Тур’я-Ремета. Моєму чоловіку бджільництво сподобалося, зайшло, як то кажуть. Тут головне – щоб не було алергії на бджолину отруту, коли жалить комаха. Так ми почали займатися цією справою і розвивати «Турянський мед», який назвали на честь Турянської долини. Я з сім’єю проживаю в Ужгороді, де працюю в УжНУ. На медичному факультеті викладаю апітерапію. Наразі маємо 200 сімей і 500 маткомісць. У нас три пасіки: стаціонарна у Тур’ї-Реметі, друга – під лісом, третя кочує – то на Лавандовій горі у Перечині, то ще десь. Маємо своїх покупців, дехто з них приїжджає на викачку меду. Також допомагаємо батькам у Раківці.

– Порадьте, будь ласка, нашим читачам: як відрізнити якісний мед від неякісного?

– По-перше, візуально: якщо кришечка не здута, в банці все норм, то там нема процесів бродіння. По-друге, по консистенції – можна побачити, якщо мед ще не закристалізувався. Рідкий мед, або свіжовикачаний в період від весни до серпня буде мати рідку консистенцію, певну густину та свою в’язкість. По-третє, колір меду має бути природний. У нас є люди, які люблять щось таке екстравагантне, екстранеординарне. У природі ніколи не буде ані червоного меду, ані фіолетового, тим паче зеленого. У природі може бути від світло-жовтого, аж такого лимонного, до яскравого бурштинового, темно-коричневого. Потрібно також знати, що коли мед кристалізується, то це його природний процес – за це відповідає глюкоза. Єдиний мед, який не кристалізується, це – біла акація. На Закарпатті біла акація росте повсюди як чагарник. І саме біла акація така світло-ніжна, аж лимонно-зеленуватого відтінку. Вона не кристалізується.

Тетяна ГРИЦИЩУК, фото надане Мирославою Мінькович