Мукачівка плете годівниці для птахів

Останнім часом усе більше краян підгодовують взимку птахів. Добре, що до суспільства приходить усвідомлення того, що із природою потрібно жити у єдності й гармонії. Чудово, що люди починають розуміти, що підгодівля пернатих включає не шкідливі хлібобулочні вироби, а крупи, ягоди, насіння. Власне така їжа для диких птахів є звичною і потрібною. Родина Евеліни Вурсти з Мукачева вже декілька років поспіль годує пташок. Жінка привчає до волонтерства власних доньок і разом з тим створює для пернатих дуже гарні годівниці. Більше про своє захоплення майстриня розповіла «Карпатському об’єктиву».

Усе почалося з голуба

Декілька років тому донька пані Евеліни принесла додому хворого голуба.

«У пташки було поламане крило. Ми її виходили і відпустили на волю. Тоді я вперше почала вивчати інформацію про те, яких пернатих чим потрібно годувати. Я дізналася, що птахам не варто давати хліб, пшоно, смажену та солону їжу, бо це може викликати розлади травлення. Ми разом з доньками дивилися різні відео, читали сайти про птахів. І нам спало на думку їх щозими почати підгодовувати, адже в холодну пору року їм важче знайти поживу. Перші годівниці ми робили з пластикових пляшок і розвішували їх у лісі. На природу нас відвозив чоловік. Насипали туди насіння соняшника, гарбуза, зерна пшениці, вівсу, шматочки ягід та фруктів», – розповіла «Карпатському об’єктиву» мукачівка.

Відтак пані Евеліна з доньками почали виготовляти для пернатих спеціальні смаколики.

«Цим рецептом користується чимало тих, хто підгодовує птахів. Потрібно 600 грамів корму. Можна купити готовий у зоомагазині чи ветеринарній аптеці, а можна самому змішати ячмінь, пшеницю, соняшникове насіння у рівних пропорціях. Додаю 200 грамів борошна, пачку желатину та склянку гарячої води. Замішую у мисці масу і разом з дітьми ми викладаємо усе це у формочки для печива. Робимо отвори, аби туди можна було прив’язати нитку. Залишаємо біля радіатора підсохнути. Я ставлю на ніч звечора у суботу. А в неділю до обіду ми виймаємо ласощі з формочок, прив’язуємо до кожного смаколика міцну натуральну нитку і їдемо за місто годувати пернатих», – наголошує мукачівка.

За словами жінки, такі поїздки діти обожнюють. Вони відчувають себе причетними до хорошої справи і радіють, що можуть допомогти птахам перезимувати.

«Синичок ми частуємо салом. Для них це – делікатес. Утім воно не повинно бути соленим чи копченим! Підвішуємо його у себе в саду до гілок дерев. І птахи справді злітаються на гостину. Також підгодовуємо їх яблуками і морквою. Усе ріжемо на скибки разом з дівчатами. Ми вивчили раціон багатьох пернатих. Диких качок, для прикладу, можна пригощати кукурудзою, горохом ячменем, шкаралупою яєць, коренеплодами, сушеними травами», – запевняє пані Евеліна.

Плести навчилася сама

Утім закарпатка не тільки має добре серце, але й золоті руки. Уже впродовж шести років вона займається рукоділлям – виплітає різні речі із ротангу.

«Я використовую не натуральний (із пальмових гілок), а штучний ротанг. Це – спеціальна стрічка для плетіння. Вироби стають схожими на плетені з лози. З ротангу можна виготовляти різні кашпо, корзини, меблі, посуд, навіть іграшки. У моєму доробку більше трьох сотень виробів різної складності і розмірів. Є навіть скрині для білизни, шезлонги, полиці для книжок, підставки для квітів, будиночки для кішок. Найбільший акцент роблю на декоративних елементах для кухні. Це – різні підноси, таці для фруктів, цукерок. Ротангова стрічка може бути різних кольорів, найчастіше – під дерево. Її також можна фарбувати. Плести навчилася сама, переглядаючи відео в інтернеті. Можна знайти багато безкоштовних майстер-класів у вільному доступі», – стверджує умілиця.

Ротангове плетіння мукачівка порівнює з плетінням із лози, тільки зазначає, що цей матеріал більш легкий і практичний у роботі, м’який і еластичний.

«Простіше плести, якщо є каркас, але можна і без нього. Спочатку можуть боліти пальці. Із часом руки звикають і рухи стають більш майстерними та точними. Можна навчитися різних технік плетіння і створювати унікальні візерунки. Загалом заняття неймовірно цікаве і дозволяє фантазувати, – наголошує майстриня. – Усе, що потрібно для роботи – це сам ротанг, спеціальна лопатка та ножиці. Ротанг – всесезонний матеріал, вироби з нього добре зберігаються на відкритому повітрі у будь-яку погоду. Наприклад, кашпо можна не прибирати з подвір’я на зиму».

Сам процес плетіння закарпатка вважає неймовірно цікавим та стверджує, що під час роботи відволікається від усього.

«Важливо знайти для себе заняття, яке приносить задоволення. У кожної людини має бути щось, крім основної роботи, що втішає, заспокоює, допомагає розслабитись. Переконана, що я знайшла себе. Мені імпонує рукоділля, але плетіння є справді улюбленим захопленням. Це – ніби медитація, коли людина поринає у свої думки, перезавантажується. Рідні поділяють моє хобі і всіляко підтримують. Це – також великий бонус», – впевнена вона.

Ідею годівниць із ротангу Евеліна Вурста побачила у мережі і одразу ж вирішила спробувати створити щось своє, несхоже, але не менш корисне.

«Перші дві годівниці з ротангу я сплела торік. Це були експериментальні вироби, без оздоби. Зараз придумала, що можна їх декорувати, зробити ще гарнішими. Наприклад, причепити до годівниці якусь стрічку, хвою, шишку, гілочку калини. У такому разі годівниця стає вже й елементом декору і її можна повісити не тільки на дерево, але й на балконі чи лоджії. Годівниці не плету для продажу. Це – вироби для себе, для друзів моїх дітей. Ми залюбки їх розвішуємо і декілька разів на тиждень наповнюємо смаколиками», – зазначає вона.

Загалом у доробку умілиці більше двох десятків годівниць. Більшість із них різні за кольором, формою, декором.

«Деякі годівниці ми повісили в парку, але на наступний день їх уже там не було. Тому коли даруємо таку річ, завжди просимо дітей повісити їх десь на подвір’ї вдома, а не в громадському місці. Адже якщо годівницю хтось поцупить, не гарантія, що із неї буде користь для пернатих. А основне її призначення – не краса, не декор, а саме підгодівля птахів», – каже жінка.

На майбутнє мукачівка мріє про створення нових видів годівниць, і не тільки з ротангової стрічки.

«У ідеалі пташині будиночки повинні бути з дерева. Але мій чоловік – інженер, а не столяр. Із деревиною Віктор не працює. Тому роблю я, те… що вмію і можу. Дуже хочу навчитися майструвати годівниці ще і з інших матеріалів, аби вони були не надто затратними і в той же час безпечними і естетично привабливими, аби можна їх було робити багато і щоб долучати до зимової підгодівлі пернатих якомога більше діток. На жаль, поки що тільки виношую ідеї. Але хто шукає, той неодмінно знаходить!», – запевняє умілиця.

Марина АЛДОН