На Закарпатті традиційно вшанували пам’ять померлих родичів

Традиція вшановувати пам’ять тих, хто відійшов у вічність, існує здавна.

Перше листопада на Закарпатті – День пам’яті та надання почестей предкам. Цього дня люди йдуть на цвинтарі, ставлять на могили рідних вінки, квіти, запалюють свічки, лампадки, а також моляться за упокій всіх сродників, українських воїнів, які загинули у боях з агресором, захищаючи суверенність та незалежність України. Священники правлять заупокійні служби Божі, панахиди, парастаси.

Цьогоріч 1 листопада припало на п’ятницю, робочий день, у зв’язку з чим багато наших краян відвідали могили рідних у наступні вихідні. Задушні дні – так називають цей період християни. Він триває тиждень.

Щоб вшанувати пам’ять предків, нащадки долають сотні кілометрів. Родина Поповичів проживає в Києві. «У нашій сім’ї завжди ставилися з повагою та шаною до померлих родичів. Під час відпустки влітку та у листопаді відвідуємо могили рідних у Мукачеві, де ми народилися і виросли. На місцевому кладовищі поховані мої та дружини батьки, дідики, бабки. На їхні могили приносимо квіти, запалюємо свічки, згадуємо, якими добрими та порядними були за життя», – розповів пан Сергій.

Сім’я Ганичів проживає в Ужгороді. Їхні рідні поховані на Перечинщині та Березнянщині. «В суботу на ринку зробила закупи: купила хризантеми, лампадки. У порівнянні з попередніми роками, квіти дуже подорожчали, – зауважила пані Віра. – Якщо торік я купувала хризантеми у невеликому вазоні за 50 гривень, то тепер довелося викласти 80 гривень. За вазони для батьків заплатила по 120 гривень. Лампадки також зросли у ціні на 10-20 гривень. Купувала недорогі, щоб вкластися у дві тисячі, бо ми з чоловіком пенсіонери. П’ятсот гривень витратили на пальне. Наші батьки були хорошими людьми, усім трьом дітям допомогли здобути освіту, вважаю, що заслужили шану і щоб ми бодай двічі на рік відвідали їхні могили».

Щодо цін на цвинтарну атрибутику додам: цьогоріч квіти подорожчали на 20-50 відсотків, тому не всі бажаючі могли придбати їх, обмежившись лише лампадками та свічками.

У моєму рідному селі Малий Раковець є сім кладовищ, на двох з них уже не проводяться поховання, але на кожному окремо правиться Парастас двічі у році. 1 листопада Парастас відбувся на Худовиці. Тут похований мій батько, баба, тітки, їхні чоловіки та інші родичі, сусіди. Я звернула увагу, що на всіх могилах були лише живі квіти, в основному хризантеми різних кольорів – білі, жовті, бордові, оранжеві – куплені та вирощені на власних квітниках. І жодного вінка з пластику. До речі, всі могили прибрані, пам’ятники, хрести вимиті. Все це роблять рідні напередодні, а також регулярно прибирають сухі квіти, чистять свічковиння, висаджують сезонні квіти. На кожному тимитові (цвинтарі) є основний хрест. Біля нього священник та півчі проводять молебень.

Після парастасу люди йдуть додому, де за родинним столом згадують рідних, які відійшли у вічність.

Тетяна ГРИЦИЩУК, фото автора