Останні два тижні інформаційні сайти, сторінки користувачів соцмереж так і рясніють фото, селфі та відео цвітіння японських декоративних вишень. Люди наввипередки вихваляються, у кого май файна фотка із сакурами.
На календарі 1 травня. В Ужгороді та Мукачеві вже відцвітають сакури. Ніжні пелюстки опадають (буйні вітри пришвидшують процес) і вкривають землю, створюючи неповторний рожевий килим. По якому хочеться-не хочеться, а йдеш – ще та краса, що додає певних емоцій.
Натомість Перечин, що за 20 км від обласного центру, потонув у рожевому цвіті декоративної японської вишні. Весна-красна приходить сюди пізніше, бо тут холодніше – довкола гори.
За цвітінням міських сакур спостерігаю щороку. Від часу появи пуп’янок-бутонізації і до пишного цвітіння та опадання рожевих пелюсток, а потім зазеленням дерева. Насолоджуюсь красою природи.
Алея сакур – родзинка та естетична принада міста – буйно квітне і радує перечинців, гостей та переселенців своєю красою. Помилуватися і справді є чим.
У жовтні 2016 року в місті заклали Алею сакур по вулицій Ужгородській, посадивши майже 200 деревцят. Локація бере початок від відділу поліції і веде до автобусної зупинки «Ліцей», більш відомої за старою назвою «Школа-інтернат». Декоративні дерева виросли і пишно цвітуть, щороку кількість суцвіть збільшується.
Старі поодинокі сакури ростуть на кількох обійстях перечинців, на території дитячого садку «Теремок», біля податкової, адмінбудівлі суду та прокуратури, у центрі міста. З десяток дерев цвіте вул.Ужанській.
Біля ЦНАПу та КП «Комунальник» росте найстаріша перечинська сакура. Дереву понад 50 років. Біля розлогого рожевого дерева зупиняються пішоходи та водії, щоб зробити фото, селфі на добру згадку про рожевий настрій.
Марина на Вікторія – студентки першого курсу філфаку УжНУ, родом з Міжгірщини. Дівчата спеціально приїхали до Перечина 30 квітня, щоб пізнати місто, побачити його родзинки, пройтися Алеєю сакур.
– В Інтернеті прочитали, що Перечин має свою Алею сакур. Вау, думаємо, треба піти і побачити, – не приховує емоцій Вікторія. – Кажу Марині: «Пішли, це недалеко». В касі автовокзалу купили квитки, за півгодини були у центрі міста. Одразу пішли до пам’ятника листоноші Федору Фекеті. У парку посиділи на лавці, сфоткалися біля фотозони «Я люблю Перечин». Гарне місто. А потім пройшлися Алеєю сакур.
– Вразило, що дерева молоді, але цвітуть пишно, бутони такі шикарні, що треба добирати епітети, щоб доречно сказати, – каже Марина і додає з гумором та оптимізмом: – Сподіваємось, що на філфаці навчимося, як влучно добирати епітети, метафори, висловити думку про красу природи. А сакури і справді притягують, заворожують своїм рожевим цвітом.
Тетяна ГРИЦИЩУК, фото автора