«Три місяці повномасштабної війни: як працює волонтерський тил Закарпаття». Про це йшлося на пресконференції в Ужгородському прес-клубі. Як налагоджували роботу волонтерські організації, які виклики постають перед ними зараз, чи вистачає ресурсів, хто допомагає і чим розказали представники потужних волонтерських організацій, які активно працюють в Закарпатті на перемогу України у війні.
Галина Ярцева, керівниця Руху підтримки закарпатських військових, зауважила, що такої кількості людей, які долучилися до Руху, волонтерський офіс не пригадує з 2014 року. «Ми дякуємо усім, кожен хоче, щоб війна швидко закінчилася. Перспективи не дуже втішні, але ми будемо працювати,- каже Галина Ярцева. – Ми розуміли, що Час Ч настане, тому що 8 років (з 2014-го) працювали кожного дня і не залишали цю роботу. Склад наших «батальйонів» – люди доброї волі. Серед них надзвичайно багато молоді». За словами Галини Ярцевої, з часом ресурси у людей вичерпуються, кожен починає замислюватися над власним майбутнім, але є патріоти, багато їх за кордоном, які вірять як у волонтерів і в Україну.
Стосовно потреб, то всього завжди «треба багато і на вчора», каже засновниця Руху: «Волонтерська робота не має якихось часових рамок. Нам здається, що ти закрив якийсь пункт, ставиш крапку, а вона стає комою і треба починати знову. Тому ми працюємо, виходимо на ярмарки, робимо багато акцій, намагаємося акумулювати кошти і допомогти».
Близько 200 осіб працюють у ГО «Волонтери Закарпаття», допомагаючи військовим та ВПО. Про діяльність організації розповіла керівниця Власта Рейпаші: «Ми також співпрацюємо з усіма міжнародними організаціями. Завдяки, зокрема, USAID ми забезпечили ВПО, а також допомогли військовим у зоні бойових дій технікою більш, як на 5 млн. грн. Завдяки співпраці з військовими відкрили у Дніпрі штаб, ангар, звідки постачаємо необхідне на Луганську, Донецьку, Харківську області, по лікарнях і госпіталях. У Дніпрі працює наш закарпатський волонтер Олександр Зизень. Відзавтра відкриваємо штаб «Ветерана хата», де будемо приймати ВПО». Власта Рейпаші зауважила, що війна не закінчується і ситуація у зоні бойових дій напружена, тому підтримка кожного важлива.
16 березня в Ужгороді сформувалась волонтерська творча ініціатива для дітей переселенців. «Ми об’єдналися навколо спільної мети: не просто розважити та відволікти дітей, намагаємося, щоб ці діти виросли у щасливих дорослих. Ці діти мають знати, що вони є українцями, звідки вони б не приїхали, всюди вони мають відчувати себе вдома, – каже Юлія Дуб, представниця «Творчі волонтери Ужгорода». – Проводимо майстер-класи, робимо масові заходи у центрі міста, благодійний розпродаж, де діти залишають свої вироби і долучаються до підтримки військових. Це маленька копійка у скарбничку перемоги, наші військові повинні мати найкраще обладнання». Понад 1000 дітей пройшли через майстер-класи, екскурсії Творчих волонтерів. «Ми не співпрацюємо з фондами, але змогли залучити гарних друзів на місцях: «Активна громада», Рух підтримки закарпатських військових, БУР, «Щасливі діти». Закликаємо у команду тих, хто має ресурс, бо чимало людей втомлюється від волонтерства. Запрошуємо всіх діток. Приміщення: ректорат УжНУ, 26 аудиторія, пл. Народна,3», – додала Юлія Дуб.
24 лютого місцеві ресторатори Ужгороді зібралися і вирішили допомагати переселенцям, які цілодобово почали прибувати в Ужгород. Так виник Гастрономічний батальйон Закарпаття. «Ми почали роботу 25 лютого, працюємо три місяці та годуємо переселенців, – каже Валерія Попович, представниця Гастрономічного батальйону Закарпаття. – Наша робота йде хвилями, адже люди приїжджають потоками. Тікаючи після чергового обстрілу та інших жахів війни. Насправді ми працюємо у досить в інтенсивному режимі, постійно, без вихідних. Перший місяць працювали цілодобово, і на зовнішній локації і на кордонах, вокзалах. Доводилося готувати 6-7 тонн їжі на добу. 6 тисяч тонн – це лише в закладі («Дельфін»), поза ним не можемо підрахувати». Як розповіла Валерія, тепер інтенсивність харчування знизилася, оскільки перестали працювати зовнішні локації. Щодня батальйон годує 2-3 тисячі людей. Допомагають міська та обласна влади, американські фонди, ужгородці та іноземці своїми пожертвами. З 1 червня Гастрономічний батальйон Закарпаття змінює локацію та працюватиме у приміщенні по вул. Кошицька, 30.
Ганна Мелеганич, представниця ГО «Волонтаріат УжНУ» розповіла, що ініціатива Волонтаріату виникла у 2018 році, а наприкінці минулого зареєстрували громадську організацію. За цей час організація об’єднала чимало волонтерів та ресурсів. Тому з початку війни активно стала до роботи. «Підтримує університет, відділ гуманітарної допомоги, інші відділи, щоб допомагати та організовувати. З перших днів війни саме гуртожитки УжНУ почали приймати переселенців. З 26 лютого почали плести сітки і плетемо їх до сьогодні. Насамперед для ЗСУ, ТРО. Долучаються активно і ВПО, – каже Ганна Мелеганич. – У музеї УжНУ зробили сортувальний склад з одягом для переселенців. На допомогу прийшли ряд університетів, випускники з-за кордону, які допомагали організовувати і доставку, і логістику. Ми охопили всі напрямки роботи, задіюємо волонтерські ресурси, війна триває і треба кожному пам’ятати про це».
БО «Комітет Медичної Допомоги в Закарпатті» відомий через соціальні та освітні проєкти, зокрема, для дітей з інвалідністю, надання реабілітаційних послуг тощо. «24 лютого ми досить швидко зорганізувалися, через те що маємо великий досвід у гуманітарній сфері, ще у 2014 році працювали з ВПО. Розіслали партнерам листи із проханням про підтримку і переліком того, що найбільш гостро потребуватимемо, – розповіла Євгенія Мелеш, представниця організації. – Дуже допомогло те, що за роки роботи ми приймали багато іноземних журналістів, це посприяло у поширенні інформації про потреби України». За словами Євгенії, один з викликів для волонтерів стало те, що водії з інших країн з гуманітарними вантажами не хотіли заїжджати на територію України, тому доводилося організовувати і логістику, і перевірку, і підготовку документації. «Ми надаємо допомогу шелтерам не тільки на Закарпатті, але доставляємо і в зони бойових дій, де її теж дуже гостро потребують. Ще один напрямок – це підтримка лікувальних закладів: надаємо медикаменти Харківській, Запорізькій, Миколаївській областям. Запит від лікарень сягає не менше 300 тис. грн одночасно. Якщо отримуємо допоміжні реабілітаційні засоби, відсилаємо туди, де потрібно як пораненим, так і цивільним. Не забуваємо і про лікарні нашої області, які повинні забезпечити якісними медичними послугами осіб, які прибувають».