Редакція «Карпатського об’єктива» продовжує знайомити наших читачів із роботою органів місцевого самоврядування, державних установ, медичних та освітніх закладів в умовах воєнного стану.
Як працює швидка медична допомога на Перечинщині? Про це у розмові нашої кореспондентки із завідуючою Перечинської підстанції екстреної медичної допомоги КНП «Закарпатський територіальний центр екстреної медичної допомоги» Закарпатської обласної ради Ольгою Зайдел.
Зауважу, з другого березня цього року «швидка допомога» змінила приміщення. Була в Перечинській лікарні, тепер знаходиться за адресою: м.Перечин, вул.Ужанська,19б (напроти місцевого ринку).
– Ольго Михайлівно, розкажіть коротко про очолювану Вами підстанцію.
– Колектив підстанції – 37 чоловік. Перечинщину обслуговують чотири бригади: одна лікарська і три фельдшерські. Дві – лікарська та фельдшерська знаходяться у Перечині, а по одній – у Тур’ї-Реметі та Порошкові. У разі потреби виїздять і на Березнянщину. Наші працівники завжди напоготові, тепер – у підвищеній бойовій готовності.
– Яка ситуація із медичним забезпеченням?
– Ми забезпечені необхідними ліками для надання першої медичної допомоги, перев’язувальними матеріалами та засобами. Машини справні, апаратура працює.
– Чи виїжджає бригада на виклик під час повітряної тривоги?
– Поки що такої ситуації не було.
– На які випадки найчастіше виїздить швидка за останні два місяці?
– Люди, які знайшли тимчасовий прихисток у нас, найчастіше скаржаться на болі в ділянці серця, аритмію, підвищений тиск, панічні атаки. Серед переселенців та перечинців є випадки із втратою свідомості, інсульти, судоми, алкогольні отруєння. Кровотечі, травми внаслідок нещасного випадку, переломи кісток кінцівок. Поширені випадки із підвищеною температурою, задухою, особливо у дітей. Ковід «притих». За останній тиждень були два ковідні випадки. Під час пандемії то було щось – бригади не встигали виїжджати на виклики. На щастя, кількість ДТП зменшилася. Минулого місяця були три. Бувають непередбачувані та неординарні. Так, старший фельдшер Тетяна прийняла пологи у кареті швидкої від породіллі з Тур’ї-Ремети.
Хочу сказати про таке. Є люди, які викликають швидку чи треба чи не треба, не думаючи, що у цей час може треба рятувати хворого, який знаходиться у критичному стані. Наприклад, одна жінка викликає швидку чи не щодня,телефонує вона або хтось з її близьких і кажуть: «Погано. Терміново приїздіть». Бригада приїжджає, вимірює тиск і бачить, що критичного там нічого нема. Радять звернутися до сімейного лікаря, але вона ігнорує. На «103» може зателефонувати як у день, так і глибокої ночі.
– Сьогодні на календарі 6 травня, на годиннику – 14.30. І це перший виклик для бригади. Це звично?
– Раз на раз не приходиться. Бувають виклики зранку, а бувають з обіду і тривають цілу ніч. Найбільше у вихідні та свята.
Зателефонувавши на номер «103», ви потрапите до центральної диспетчерської служби. Диспетчер з’ясує ситуацію і прийме рішення: чи до хворого має їхати швидка чи він повинен звернутися до сімейного лікаря. Якщо у хворого, до прикладу, гострий живіт чи критичний стан, то швидка виїздить, хворого доставляє в приймальне відділення нашої лікарні, там лікар приймає рішення про його госпіталізацію або веземо в опорну в Ужгород, з інсультом – в Центр неврології і нейрохірургії.
Буває, прийшла людина у Перечин у справах чи на закупи, їй стало погано, приходить до нас, звертається по допомогу самостійно. Проводимо як амбулаторний виклик.
Тетяна ГРИЦИЩУК, фото автора