На парканах Мукачева з’явилися віршовані рядки видатного, але не досить знаного українського поета-містика Богдана-Ігоря Антонича:
І місто – не місто,
І ява – не ява.
Іскристо, сріблисто
Кружляє уява.
Наразі мені не вдалося з’ясувати, хто і з якою метою зробив це. Можливо, комусь сподобалася поезія Антонича.
Довідка
Богдан-Ігор Анто́нич (5 жовтня 1909, с. Новиця — 6 липня 1937, Львів) — український поет, прозаїк, перекладач, літературознавець.
Через офіційну заборону ширше знаний лише з середини 1960-х; справив значний вплив на сучасну українську поезію. У його творчій спадщині домінують філософська лірика, релігійні, космічні мотиви, відгомін лемківського фольклору і язичницької символіки.
Його вірші перекладені багатьма мовами. У 1989 році у Львові встановлена меморіальна дошка на Городоцькій вулиці, буд. 50, де він жив. Меморіальна дошка Антоничу встановлена й на його батьківщині в Новиці (Польща).
Тетяна Грицищук