У Мукачеві є магазин одягу та взуття із закарпатським колоритом. На фасаді торгової точки прикріплені три кольорові вивіски, на яких перелік товару написано по-закарпатськи. На одній – папучі, сандали, боганчі, топанки, чоботи. На другій – штримфлі, фоциклі, паплани, фірганги, буділароші, ручники, шарньовки. На третій – джинси усякі, пачмаги файні, куртки шелеякі, райтузи ниякі, вігани парадні, сорочки красиві, шорти курті, бриджі до кулін, футболки мадярські, сведри ни погані, дєцкоє усякоє.
Мені, як корінній закарпатці, такоє ся любить, бо слова, якщо їх не вживати у мовленні – усному чи писемному, – зникають, вмирають. Як на мене, то господарі магазину, вдаючись до такого кроку, ставили перед собою ціль, не так покупців заманити, як не дати вмерти закарпатським словам.
Моїми співрозмовниками часто є старожили (ех, і смачна їхня бесіда), але, до прикладу, таке слово, як фоциклі, давно не чула. Читачам нагадаю: фоциклі –теплі високі шкарпетки.
Господарям колоритного магазину є над чим працювати, бо як можна було залишити поза увагою таке слово, як ипний? Ипними могли бути сорочки, бо «красиві» не дуже штимує, як і сведри «ни погані». А чому райтузи «ниякі»? Хто ниякоє буде купувати? Як на мене, то «и» варто замінити «ы». Бо віганы, пачмагы, шорты, сорочкы, сандалы, топанкы, чоботы звучить природньо, аніж вігани, пачмаги, шорти, сорочки і т.д. І у слові «віґан», «фірганґы» варто писати «ґ».
Продавчиня Яна працює тут п’ять місяців. Жінка каже, що вивіски із закарпатськими словами дуже люблять фотографувати туристи. Ще б пак! Значення слів з’ясовують між собою або запитують перехожих. Місцеві жителі називають речі, які хочуть купити, по-нашому.
На час мого візиту до торгової точки зайшло троє молодих жінок, одна з них придбала парадні труси. Підійшовши до продав чині, мовчки поставила на стіл, розрахувалася і так же мовчки пішла геть. Видно, нетутешня пані.
Тетяна Грицищук, фото автора
