90-річний Джоел Лебовіц (Joel L. Lebowitz) – титулований науковець у галузі математики та фізики, почесний професор кафедри математики Ратґерського університету – найбільшого вишу штату Нью-Джерсі, США.
Народився Джоел Лебовіц 10 травня 1930 року в Тячеві, в ортодоксальній єврейській родині. Тут він жив до 14 років. Під час Голокосту у 1944 році Джоела та його сім’ю депортували до нацистського концтабору Аушвіц. Його батьків та меншу сестру вбили. А юнаку пощастило вижити та емігрувати до США. Здобувши освіту, почав займатись дослідженнями у галузі фізики.
За численні заслуги та відкриття науковець отримав багато нагород, до прикладу, у 2014 році отримав медаль Французької академії наук. Останнє досягнення – премія Денні Гайнемайна-2021 в галузі математичної фізики, розмір якої складає 10 тисяч доларів.
Упродовж життя вчений не забував про містечко, де народився. До прикладу, у книзі «A life in statistical mechanics» («Життя у статичній механіці») він пише: «Я народився у Тячеві, маленькому місті в Карпатах, яке було на той час частиною Чехословаччини, на кордоні з Румунією, в сотні кілометрів від Польщі. Моя мати була родом із Тячева, а батько – з Хуста… Маленьке містечко, але досить розвинуте і, на відміну від сусідніх сіл, електрифіковане. Тут мешкало переважно угорське населення – 50 відсотків, 30% – євреїв та 20% – русинів. Хоча Тячів був частиною Чехословаччини, у всьому місті було лише десяток-два чехів: начальник поліції та кілька чиновників… В дитинстві ми часто спускались звивистою стежкою до річки і дивились через ріку на Румунію. А ще ходили на інший берег купувати халву».
На сайті Ратґерського університету нескладно знайти особисту електронну скриньку авторитетного науковця. Тож ми вирішили написати йому листа з проханням згадати що-небудь про Тячів та дитячі роки.
Це неймовірно, але незабаром надійшла відповідь: Джоел Лебовіц пообіцяв відповісти за кілька днів та попросив надіслати кілька фотографій сучасного міста. Ми відправили науковцю світлини з видом на центральну площу та колишню синагогу. Через кілька днів отримали від видатного вихідця з Тячева і відповіді на наші запитання. Як в істинного фізика (які, як відомо, не лірики), вони були стримані та небагатослівні. Подаємо їх вашій увазі.
– Чи часто згадуєте Тячів?
– Так, зараз я пам’ятаю його так, ніби тоді.
– Які спогади залишились у Вас від рідного міста?
– Гарні спогади – про сім’ю та друзів. І погані – про переслідування у період після Чехословаччини, що призвели до депортації та вбивства більшості з них.
– Яким було ваше улюблене місце у Тячеві?
– Мабуть, це обійстя мого дідуся і бабусі з фруктовими деревами та волоськими горіхами та кількох моїх друзів.
– Де був розташований ваш будинок? Які будівлі можете згадати?
– Одразу ліворуч від синагоги, якщо стояти навпроти неї. Це була орендована квартира. Пам’ятаю базар, який розташовувався на площі між двома церквами.
– А де знаходилася школа, в якій Ви навчались?
– Прямуючи від синагоги до центру, треба було повернути праворуч на площу.
– Чи залишилась у ваших спогадах гора, що височіє по той бік Тиси?
– Не пам’ятаю назву, але якось я бував на ній, і її присутність завжди відчувалася.
– Чи хотіли б Ви якось приїхати до Тячева?
– І так, і ні. Моєї спільноти більше немає, а в синагозі зараз, я так розумію, спортзал.
– Чи шукаєте Ви іноді фотознімки Тячева, щоб дізнатись, як зараз виглядає місто?
–Так, і дякую за надіслані фотографії. Місто, без сумніву, змінилося. Бажаю вам всього найкращого.
Наталія МАДЖАРА, Tyachiv.com.ua