На ринку в Іршаві продають різні гриби: білі, підберезники, підосичники. І навіть королиці. Про це редакцію «Карпатського об’єктива» повідомила наш кореспондент.
Королиця – їстівний гриб, щаблем вище за боровик. Це королівський гриб, або мухомор Цезаря. Побутує легенда, що цей делікатес любив смакувати Юлій Цезар, давньоримський державний та політичний діяч.
Рідкісний, цінний, росте з яйця тільки на червоних глинистих ґрунтах. Для любителів тихого полювання знайти королицю – справжня удача. Трофей сушать, готують з нього суп, бульйон, зокрема на Святвечір. Страва смачна, жовта, ніби до неї додали якогось барвника.
Яким було моє здивування, коли я побачила королиці на базарі в Іршаві. Невисока худенька жінка років 70 торгувала городиною та дарами лісу. В білому відрі було 10 – порахувала – жовтих грибів. Шапочки такі яскраво-оранжеві.
– Це королиці? – вирішила уточнити.
– Так, – поправляючи чорну хустку на голові та комір темно-зеленої кофти (видно, дясувала – була у траурі), відповіла господиня.
– Скільки коштують?
– Сто гривень кіло. Зважимо, скільки заважать. Но там півкіло буде.
Розпитую, де назбирала ці рідкісні гриби.
–У хащи, – відповідь у стилі грибаря: місця не виказувати за жодних умов.
Аби розговорити грибарку-партизанку, я стала казати, що грибарю багато років, але ніколи не знаходила королиці в лісах Закарпаття.
– У Колодному, – таки зізналася моя співрозмовниця. – Королиць нема, сходила всі грибні місця – ось це все що знайшла, – показує на відро. Поруч стоять кошики з білими та підосичниками.
Жінка розповіла, що її сусідка на початку вересня в одному місці знайшла аж 11 королиць – мала справжню удачу. Ці гриби люди сушать для себе. А вона принесла на базар, бо пенсії не вистачає на прожиття, ліки, а тут треба готуватися до зими – купувати машину дров.
Дозволила сфотографувати тільки королиці. «Мене не треба», – махнувши порепаною рукою, глянула на годинник. Була 11 година.
Тетяна Грицищук, фото автора