Під звуки останнього дзвоника: в ужгородських школах завершився навчальний рік

У більшості шкіл Ужгорода сьогодні лунав останній дзвоник. Для когось він став початком довгоочікуваних літніх канікул, а для випускників – символом прощання зі школою, дитинством та цілою епохою життя.

2025/2026 навчальний рік був непростим. Уже п’ятий рік поспіль українські діти навчаються в умовах повномасштабної війни. Повітряні тривоги, заняття в укриттях, онлайн-уроки, тривожні новини та постійне хвилювання стали частиною шкільних буднів. Попри всі труднощі, школярі, вчителі та батьки вистояли й завершили ще один навчальний рік.

Цьогоріч заклади освіти Ужгорода закінчують 1 220 одинадцятикласників та 1 683 дев’ятикласники. Для багатьох із них сьогоднішній день став особливо хвилюючим.

На святі останнього дзвоника побували й журналісти – цього разу в Ужгородському ліцеї №3, який у 2026 році випускає 60 одинадцятикласників.

Ще задовго до початку урочистостей шкільне подвір’я наповнилося квітами, усмішками, обіймами та фотографіями на пам’ять. Випускники у святковому вбранні поспішали зробити спільні фото з однокласниками й учителями. У повітрі відчувалися водночас радість і легкий смуток – адже попереду новий етап життя. 

На свято також завітав міський голова Ужгорода Богдан Андріїв.

Розпочалося свято з виконання Державного Гімну України та хвилини мовчання на честь полеглих захисників і захисниць. Саме завдяки українським військовим сьогодні у школах міста знову звучить дитячий сміх та останній дзвоник.

Із вітальним словом до учнів, педагогів та батьків звернулася виконувачка обов’язків директора ліцею Олена Пугачова.

– За цей рік було багато тривог, неспокійних ночей, як сьогодні, і моментів, коли нам потребувалося більше сил, ніж нам хотілося докладати. Однак хочеться сказати, що ми впоралися. Було важко, не ідеально, але ми зробили це разом. У першу чергу хочеться подякувати нашим захисникам та захисницям. Поки вони тримають країну, у наших дітей є школа, уроки, друзі, плани на майбутнє.

Окремі слова вдячності керівниця ліцею адресувала випускникам.

– Дякую нашим випускникам та випускницям. Ви – герої нашого сьогоднішнього свята. Для вас сьогодні пролунає останній дзвінок, і ви його запам’ятаєте. Вам здається, що все найкраще ще попереду – і це правда. Пройде час, і ви будете дуже тепло згадувати шкільних учителів та друзів. Ліцей – це не тільки дзвінки та оцінки, це і досвід, який у вас уже є. Нам хочеться, щоб попереду на вас чекали великі можливості. В добру путь, шановні випускники!

Під час урочистостей грамотами та подяками нагородили талановитих учнів, переможців олімпіад, конкурсів та спортивних змагань. Оплесками вітали тих, хто протягом року прославляв ліцей своїми досягненнями.

Особливо емоційними стали виступи самих випускників та їхніх батьків. Лунали слова вдячності вчителям за підтримку, терпіння й турботу. Дехто не стримував сліз, адже шкільні роки, попри всі труднощі воєнного часу, стали для дітей важливою частиною життя.

Кульмінацією свята традиційно став прощальний вальс. Під ніжну музику випускники кружляли на шкільному подвір’ї, а батьки й учителі зворушено спостерігали за ними, фіксуючи кожну мить на телефони та фотоапарати.

А вже за кілька хвилин над подвір’ям ліцею пролунав останній дзвоник –  символ завершення навчального року та початку нового життєвого шляху для випускників.

Попереду у них – національний мультипредметний тест, вступна кампанія, нові міста, професії та знайомства. Але саме цей день, останній дзвоник у рідній школі, назавжди залишиться у пам’яті як один із найтепліших і найщемливіших моментів юності.

І поки в українських школах звучить дитячий сміх, лунають пісні та останні дзвоники  – Україна живе, бореться і вірить у майбутнє.

Христина БІКЛЯН