Від Будапешта до Ужгорода: столітні кавові традиції зустрілися в Ужгородському замку

В Ужгородському замку відкрилася виставка під назвою «Історія кав’ярень Будапешта», організована Закарпатським обласним краєзнавчим музеєм ім. Тиводара Легоцького спільно з Генеральним консульством Угорщини в Ужгороді. Виставку відкрили 18 травня в рамках серії заходів до Міжнародного дня музеїв.

Пересувна виставка містить 11 великих панно, на яких, згідно з науковою концепцією відомої угорської дослідниці Ноемі Шалі, висвітлено 9 ключових тем: від пізнання напою до історії найвідоміших кав’ярень та їхньої ролі в суспільному житті. Вони представляють конкретні історії та надають багато цікавої інформації. Тексти написані двома мовами: українською та англійською. Документи та фотографії походять з колекцій Угорського музею торгівлі та туризму, Будапештського історичного музею, приватних колекцій, а також тогочасних газет і журналів. За допомогою фотографій, цікавих описів та особливих артефактів вони представляють світ кав’ярень угорської столиці з XVII століття до кінця 1980-х років.

Директорка музею Ольга Шумовська наголосила, що рада, що спільно з Генеральним консульством вони представляють традиції кавування:

– Так склалося історично, що Ужгород був частиною різних країн, і відбиток усього цього можна знайти в музеї. Кава – традиційний напій жителів Закарпаття, ми п’ємо каву кілька разів на день, і у нас прийнято запрошувати когось на каву. Ми плекаємо цю традицію століттями, тому хочемо дізнатися більше про те, звідки взялася кава, де її вживали, за яких обставин і як вона потрапила до нас, тож ця чудова виставка показує все це. Стає ясно, як правильно пити каву, які чашки та посуд використовувати для її приготування, які бувають види кави. Все це має величезну історію, яку детально вивчає Валерія Русин, завідувачка відділу історії та краєзнавства обласного краєзнавчого музею. Кава зближує нас у ділових розмовах та особистих стосунках. Наш девіз цього року: «Музей об’єднує розділений світ». Ми хочемо об’єднатися культурно, жити в добросусідських взаєминах та поважати традиції один одного, ми завжди відкриті до співпраці, – зазначила директорка, висловивши вдячність Генеральному консульству Угорщини за підтримку в реалізації попередніх спільних проєктів.

Перша заступниця Генерального консула Угорщини в Ужгороді Андрея Фюльоп привітала присутніх, зокрема й від імені Генерального консула Йожефа Бачкаі. Вона подякувала обласному краєзнавчому музею за співпрацю та можливість представити виставку про старі кав’ярні Будапешта до Міжнародного дня музеїв.

– Дякуємо за співпрацю та за те, що Ужгородський замок спільними заходами з Генеральним консульством Угорщини сприяє ще тіснішим культурним та соціальним зв’язкам двох країн. Адже наші народи пов’язані як добрі сусіди тисячолітнім спільним минулим, багатою та різноманітною культурно-історичною спадщиною, спільним корінням та допомогою у повсякденному житті, – підкреслила дипломатка, а потім коротко ознайомила з матеріалами виставки, які запрошують відвідувачів до справжньої історичної подорожі.

За її словами, перша кав’ярня відкрилася в 1714 році в Буді, і до початку наступного століття в місті було понад 500 кав’ярень, кожна з яких мала свою унікальну аудиторію та характер. Колись відвідування кав’ярні було справжнім способом життя, і ці місця відігравали ключову роль у мистецькому, літературному та суспільному житті.

Зазначалося, що ідейна натхненниця концепції виставки, тексти та підписи до світлин підготувала дослідниця історії Будапешта, літературознавиця та музеологиня, докторка Ноемі Шалі. Її основна спеціалізація – історія кав’ярень та гостинності у столиці, про що вона написала численні книги й дослідження, а також регулярно проводить тематичні краєзнавчі екскурсії та лекції. Без її розвідок ця виставка, яку раніше вже представили в Інституті Ліста в Таллінні, а також у Посольстві Угорщини в Києві, була б неможливою. Тепер же дізнатися про культурну історію угорських кав’ярень мають можливість і закарпатці.

– Ужгород і Будапешт мають багато спільного, зокрема спільне минуле та, серед іншого, любов до кави та кав’ярень. Кавова культура Ужгорода також має довгу та багату історію, і сьогодні тут все ще вирує кав’ярне життя. Тому виставка – це не просто спогад про минуле Будапешта, а й знайома центральноєвропейська атмосфера, з якою закарпатці легко можуть зблизитися, – зазначила дипломатка, побажавши приємного огляду експозиції, яка дозволяє відвідувачам ненадовго опинитися у вируючому світі кав’ярень.

Виставку доповнює експозиція під назвою «Кава на жорнах століть», яку Валерія Русин та її колеги організували минулого року за науковою концепцією. Для неї використали численні архівні матеріали, зокрема угорські, що відтворюють атмосферу кав’ярень кінця століття. Автори звернули увагу на кожну дрібницю: тут можна побачити холодильник Ігнаца Хеннефельда, ваги Berkel та касовий апарат National з ужгородського магазину Fundánics, різноманітні ручні кавомолки, а також фігуру офіціанта в одязі тієї епохи, який саме відраховує решту.

Від Валерії Русин ми зокрема дізналися, що кав’ярні завжди були невіддільною частиною суспільного життя та головними центрами європейської демократії, куди люди приходили не лише по каву, а й за культурою та спілкуванням. У кав’ярнях обговорювалося все: від великої політики до міських пліток і подій, саме тому в експозиції представлена й газета 1905 року.

Як відомо, загалом для України історично не було характерним масове вживання кави, тут більше надавали перевагу чаю. І якщо в Києві йдеться про кав’ярні з 30-річною історією, то на Закарпатті існували заклади зі столітніми традиціями, як-от у ресторані «Берчені» в Ужгороді. У найбільших із них, особливо на літніх терасах, грали навіть військові оркестри. У менших – виступали ансамблі з 4–5 музикантів, часто ромів, які були такими чудовими виконавцями, що будь-яким музичним стилем задовольняли смаки та потреби гостей.

До слова, влітку в Ужгородському замку планують провести лекцію про багату музичну культуру кав’ярень. Тож зовсім не випадково відкриття нинішньої виставки супроводжували музиканти оркестру Закарпатського академічного заслуженого народного хору – Шандор Шрайнер, Михайло Бровді, Леонтій Ленарт і Йосип Югас. Також атмосферу заходу доповнювали картини відомих художників Олександра та Іванки Войтовичів.