Прем’єра в Берегові

У Закарпатському обласному угорському драмтеатрі представили ліричну виставу «Танець душі». Це тонка історія про різні обличчя та глибини кохання, розказана мовою музики, руху й візуальних образів. Постановка занурює глядача в інтимну атмосферу, спонукаючи до роздумів про найважливіше.

Прем’єра була по-справжньому особливою: навіть раптове відключення світла не збило емоційну хвилю. Глядачі підтримали акторів щирими оплесками, тож після короткої паузи вистава продовжилася ще з більшим натхненням.

Центральною постаттю проєкту стала Наталія Ґал: вона не лише дібрала матеріал і зрежисувала постановку, але й як виконавиця повела глядачів у цю інтимну подорож. Разом із нею на сцені працювали Людвиг Перчі та Антонія Туроци (танцювальний ансамбль «Закарпаття»), чиї рухи майстерно поставили хореографи Пийтер та Еніке Орос. Доповнювали дійство віртуальні образи: голос Аттіли Ференці звучав у записі, інші актори театру з’являлись у відеофрагментах на екрані.

Коли нову виставу в Берегові створює режисер, який відчуває і ритм місцевого театру, і душу закарпатського глядача, – це завжди подія. Наталія Ґал уже не раз доводила своє вміння говорити з публікою щиро та художньо впевнено, тож на її нову роботу чекали з особливим інтересом. Весняний п’ятничний вечір став ідеальним моментом для занурення в цю історію: синтез літератури, музики й танцю зосередив увагу на вічній темі кохання, яка відгукується в душі кожного.

На початку вечора гостей привітав консул Угорщини в Берегові Ласло Віда. Він зауважив, як приємно бачити повну залу глядачів, адже саме в такій спільноті місцеві жителі можуть найкраще відчути свою угорську ідентичність. Дипломат також відзначив плідну співпрацю між дипломатичною установою й театром, наголосивши на важливості віри в мир і побажавши всім стійкості та витримки.

До вітального слова долучився й заступник голови Товариства угорської культури Закарпаття (КМКС), очільник Берегівського районного осередку організації. Він висловив щиру радість з приводу аншлагу та підкреслив особливу роль театру, який, ніби дзеркало, допомагає кожному усвідомити цінність життя в мирі.

Виконувачка обов’язків директора театру Едіна Шін у вітальному слові нагадала, що театр – це мистецтво, яке народжується «тут і зараз». Вона підкреслила, що спільний проєкт із танцювальним ансамблем став для Берегова новим цікавим досвідом у жанрі пластичного театру, та висловила сподівання на продовження такої співпраці.

Окремо керівниця відзначила енергію та ентузіазм молоді, а також поділилася важливою новиною: з вересня на базі Закарпатського угорського інституту ім. Ф. Ракоці II планують розпочати навчання акторської майстерності угорською мовою.

Вистава провела глядачів крізь усі фази кохання, оголивши найтонші стани людської душі: від перших іскор почуттів до болю втрати. Постановка показала любов у всій її суперечливості – як силу, що здатна водночас підносити до небес і ранити, дарувати смак до життя та приносити глибокий смуток.

Це історія про те, як кохання прикрашає буденність, але заразом приховує в собі сумніви, розчарування й невидиму внутрішню боротьбу. Саме ця щирість та справжність викликала в публіки і усмішки, і сльози водночас.

Наталія Ґал зізналася, що ця тема цікавить її вже давно: «На різних етапах життя ми знову й знову повертаємося до думок про власні стосунки, запитуючи себе: що ж таке кохання насправді і що саме пов’язує нас з іншою людиною?».

Робота над матеріалом для «Танцю душі» розпочалася ще шість років тому, але згодом проєкт довелося відкласти. Лише тепер режисерка відчула, що настав слушний час повернутися до цієї теми і представити глядачам виставу, здатну по-справжньому відгукнутися в їхніх серцях.

Фундаментом постановки стала література. Глядачі мали змогу почути твори Аттіли Йожефа, Леврінца Сабо, Шандора Петефі та перлини світової класики. У поєднанні з музикою й візуальними образами знайомі тексти зазвучали по-новому, набувши несподіваних акцентів.

Ще одна визначальна складова вистави – хореографія, що поєднала угорський народний танець із сучасними пластичними формами. Хореографи Еніке та Пийтер Орос, працюючи в тандемі з Наталією Ґал, розробили рухи, які випливають з глибинного змісту поезії та внутрішнього ритму самої постановки.

Виконавці Антонія Туроці та Лайош Перчі, котрі мають великий досвід у народному танці, зуміли знайти ту саму золоту середину. Попри те, що авторське бачення та музичний супровід виходили за межі звичного фольклору, артистам вдалося створити органічний синтез. У цій точці перетину зустрілися народна пластика, сучасна музика та лірична поезія, перетворившись на єдиний потік почуттів.

Режисерка також поділилася роздумами про наш час: ми живемо у світі, де емоції часто відсуваються на другий план через постійний поспіх. Ми боїмося зазирати всередину себе, уникаючи болючих спогадів, і таким чином поступово втрачаємо справді важливі сенси. Саме тому ця вистава стала нагадуванням: потрібно зупинятися, відчувати радість і щастя та свідомо плекати своє внутрішнє життя.

«Танець душі» втілює образи вічної Жінки та вічного Чоловіка, досліджуючи нерозривний зв’язок між ними. Кожен глядач міг упізнати в постановці моменти власного життя, щось пригадати або переосмислити. Цей вечір дозволив кожному забрати з собою частинку вистави – особливе почуття, глибоку думку чи ледь невловиму внутрішню вібрацію, знову відчувши, як душа насправді вміє танцювати.

Своїми враженнями від роботи поділилася й Еніке Орос. Вона зазначила, що творчий процес виявився надзвичайно цікавим саме завдяки новому, нетиповому підходу. Хореографи були щиро раді знайти спільний ритм і ті особливі акценти, які зробили цю колаборацію гармонійною та натхненною.

Едіна Шін розповіла медіа про цікаве художнє рішення: відсутність чоловіків-акторів на сцені компенсували за допомогою відеопроєкцій. Це не лише сформувало особливу візуальну мову вистави, але й іще більше згуртувало творчий колектив.

Постановка була створена за підтримки Фонду національної співпраці та ТУКЗ-КМКС.

Для тих, хто хоче зануритися в атмосферу «Танцю душі», наступні покази відбудуться 16 квітня, 11 та 14 травня.

(da/Kárpátalja hetilap)