На Ужгородщині відзначили річницю Угорської революції та визвольної боротьби 1848–1849 років

15 березня в греко-католицькій церкві села Палло Ужгородський районний осередок Товариства угорської культури Закарпаття (КМКС) організував екуменічне богослужіння з нагоди національного свята. Пам’ять героїв революції та визвольної боротьби угорського народу 1848–1849 років разом з місцевими угорцями вшанувала й уродженка села, депутатка Європарламенту Вікторія Ференц.

За героїчних предків та героїв нинішньої війни першим помолився священник греко-католицької громади Янош Фюлеп. Відтак віряни попросили в Господа дати душевний спокій полеглим у визвольній боротьбі угорського народу та жертвам російсько-української війни.

– Важливо бути готовими діяти, відчувати, що Бог поставив перед нами завдання, що кожна людина має своє завдання на землі, у Європі, на Закарпатті. Багато людей, можливо, навіть не чули про наше маленьке село, Палло, а тепер у нас є можливість проводити тут таке гарне вшанування. Це також символічно, адже назва населеного пункту походить від слова pallo – місток, а сьогодні мати мости дуже важливо. Шукаймо не те, що нас роз’єднує, а те, що об’єднує, бо воно зміцнює. У ці складні часи дуже важливо, щоб ми знайшли те, що нас об’єднує та зміцнює. 2025-й є для католицької церкви роком надії. Нам дуже потрібна надія в серці, адже, якщо ми можемо піклуватися одне про одного, робити щось для інших, якщо маємо любов, то в нас завжди буде й надія, – підкреслив Янош Фюлеп.

Декан Ужгородської реформатської єпархії Андраш Коложі привітав присутніх і зачитав Євангеліє від Івана 15:13: «Більшої любові ніхто не має за ту, коли хто душу свою кладе за друзів своїх».

– Бути угорцем не просто походження, а й святе покликання. Ще наші предки знали, що талант – це небесний дар, і людина ним добре користується, якщо служить іншим. Знали, що вони живі цвяхи, які мають своє місце, і були готові зайняти його, незважаючи на ціну. 15 березня 1848 року жменька людей повстали проти гнітючої системи, адже хотіли свободи та рівності. Революція й визвольна боротьба були придушені, прийшла жорстока розплата, але завдяки любові тих людей до свого народу, країни та нації, їхній відданості, пролитій крові народилася свобода, яка є величезною цінністю та скарбом. Водночас свобода – це відповідальність. Свободою треба жити і наповнювати її змістом. Герої революції 1848 року боролися не за себе, а за справедливе майбутнє. І знали, що краще майбутнє може побудувати лише той, хто готовий жертвувати, – наголосив Андраш Коложі.

Очільниця Ужгородського районного осередку ТУКЗ-КМКС, депутатка обласної ради Лівія Балог привітала присутніх уривком з вірша Єне Гелтаї «Свобода»: «Свобода… Знай, вільний лише той, хто не онімів, не засліплений світлом, не підкуплений чином чи багатством. Знай, вільний тільки той, чиї губи не заражені брехнею, Хто не кричить порожніх гасел, Не обманює, не обіцяє, не підробляє. Це не подарунок. Це не дається задарма, Де немає жертви, там немає волі. Вона тільки там, де, зрозумівши її слово, Можуть умерти і наважитися жити заради неї».

– Нинішній захід особливий, адже таке велике свято тут відбувається не часто. Але сьогодні ми запросили сюди, в одне з найменших сіл Ужгородщини, депутатку Європарламенту від закарпатських угорців, і це викликає гордість у кожного місцевого мешканця. Вітаємо Вікторію Ференц удома, – сказала Лівія Балог і представила гостей.

Відтак учитель музики, кантор реформатської церкви Ґерґей Торма заспівав пісню «Я угорець».

Після цього Андраш, Теодор і Йоганна Фюлеп продекламували поему Шандора Петефі «Національна пісня» (підготувала вчителька Олександра Фюлеп), а Дженіфер Роговей – есе «Героїв слід пам’ятати» (підготувала вчителька Вікторія Роговей).

Лист-звернення прем’єр-міністра Віктора Орбана до закордонних угорців зачитав Генеральний консул Угорщини в Ужгороді Йожеф Бачкаї.

Депутатка Європарламенту Вікторія Ференц на початку святкової промови з радістю і хвилюванням привітала своїх односельців та гостей.

– На серці радість, бо я вдома. Мене оточують знайомі обличчя, знайомі пейзажі та будівлі. Сьогодні я стою тут перед вами не лише як політикиня, не лише як депутатка Європейського парламенту, а й як паллівчанка. Це честь святкувати разом з вами. Віра, витримка і сила людей, які тут живуть, є зразковими. Я пишаюся тим, що є частиною цієї громади. Сьогоднішнє екуменічне богослужіння – яскравий доказ того, що ми, хоч і належимо до різних конфесій, усе ж об’єднані спільними цілями: зберегти віру та угорську громаду. Століттями лунає молитва в цьому селі. Покоління знаходять тут силу та віру. Сьогодні ми також молимося за це. Для закарпатських угорців віра завжди була і є підтримкою у важкі часи. За останні три роки історія поставила перед нами чимало викликів, і тепер нам потрібно ще більше віри, щоб звертатися до Бога. Адже віра – це не тільки правда, але й дороговказ у невизначеності та сила в труднощах. Хоча жахи війни фізично далекі від нас, ми відчуваємо її наслідки в повсякденному житті. Закарпатські угорці переживають величезні випробування. Багато людей змушені покидати свої домівки, сім’ї розірвані, громада зменшується, а над тими, хто залишається вдома, навис тягар невизначеності. І все ж я вірю, що ми не зламаємося. Вірю, що закарпатські угорці, попри всі труднощі, збережуть рідну мову, культуру і традиції на своїй батьківщині. Наші предки та відважні герої революції 1848 року теж знали, що віра живе не тільки в словах, а й на ділі, у стійкості та витримці. Революційна молодь вірила в силу нації та свободу. Учасники революції показали, що означає вистояти. Бажаю, щоб нам вистачило сил і віри вистояти, допоки не настане довгоочікуваний мир, який уже на шляху до нас, – підкреслила депутатка Європарламенту.

Атмосферу заходу прикрасила гра на тараґоті Міклоша Вестерґама, котрий завітав у Сюртівську територіальну громаду. Музикант виконав тематичні мелодії 1848 року.

Колишній єпископ Мукачівської дієцезії римо-католицької церкви Антал Майнек на прикладі біблійних сюжетів та історичних подій розповів про випадки, коли малі народи перемогли не за допомогою зброї й сили, а завдяки молитві та вірі. На завершення присутні разом помолилися за мир.

Вікторія Рего/Rehó Viktória/Kárpátalja hetilap