У Перечині заклали Алейку добровольців

15 березня у Перечині заклали Алейку добровольців, на якій висадили понад сотню кущів гібіскусу.

Захід приурочили до Дня добровольця, який в Україні відзначають 14 березня з 2017 року. Організатори (Сонячна алейка гібіскусів, КЗ «Ветеранський простір «Вдома» Закарпатської обласної ради, КЗ «Краєзнавчий музей м.Перечин) підготувалися відповідально та серйозно – програма складалася із дев’яти пунктів. Учасники, а це керівництво міської ради, ветерани бойових дій та їхні рідні, працівники краєзнавчого музею, волонтери, жителі громади, висадили понад сто рослин кущового гібіскусу на Сонячній алеї гібіскусів, яка розміщена у мікрорайоні Яслище. Встановили табличку-вказівник «Алея добровольців», відтак запалили символічні жовто-блакитні вогники-лампочки на честь добровольців. Присутні вшанували хвилиною мовчання всіх українців, які у роки АТО та повномасштабного вторгнення росії в Україну добровільно пішли захищати рідну землю від ворога і загинули в боях. Вічна їм пам’ять і шана.

Після того учасники акції пікнікували. За словами організаторів, пікнік запланували провести під відкритим небом, але у зв’язку із погодними умовами – падав рясний дощ, перенесли до будинку господині Сонячної алейки Любові Крижановської. Шашлики смажили на подвір’ї, а боґрач приготували у приміщенні на шпаргеті. Страви були дуже смачні. Провели також дегустацію чаю та глінтвейну з гібіскусу. Збирали донати для потреб Збройних сил України. Троїсті музики урізноманітнили захід грою та співом закарпатських народних пісень. Прозвучала і патріотична українська пісня «Ой у лузі червона калина», яка стала символом національного духу, свободи та боротьби українського народу за незалежність. Всі учасники акції отримали подарунки від Сонячної алейки гібіскусів. А це – пелюстки квітів каркаде для приготування чаю, медовий пряник із зображенням квіткової родзинки Перечина, сумах «Червона перлина» для присмачнення страв, салатів та соусів.

Директорка краєзнавчого музею м.Перечин Оксана Вайда у своєму виступі зазначила: «Сьогодні ми зібралися тут, щоб висловити безмежну вдячність усім нашим добровольцям, які мужньо, і головне – добровільно, стали на захист нашої батьківщини, взяли на себе відповідальність за найважливішу справу сьогодення – це захист наших сімей, суверенності та незалежності України, і відзначити День добровольця. За ініціативи Любові Юріївни ми зробили дуже добру справу – висадили гібіскуси, заклавши Алею добровольців. День українського добровольця – це свято мужності, патріотизму, добрих справ. Щороку він нам нагадує про тих, хто добровільно став на захист України. Свято було започатковане у 2017 році. Відтоді, щороку 14 березня ми вшановуємо добровольців та віддаємо їм шану. Прошу всіх присутніх витримати паузу, схилити свої голови у скорботі і хвилиною мовчання вшанувати всіх тих, хто віддав своє життя заради нас та нашого майбутнього».

Очільник Перечинської міської ради Іван Погоріляк підтримує військових і всі ініціативи з розвитку громади. До ветеранів він звернувся такими словами: «Хочу всім вам подякувати за мужність. Пригадую, як з перших днів повномасштабної війни багато жителів нашої громади поверталися із заробітків і йшли до військкоматів, щоб стати на захист наших сімей, країни, її територіальної цілісності. Сотні чоловіків взяли зброю до рук, ставши на захист України, не давши ворогу зробити те, що він хотів. Дякую Любові Юріївні за те, що у такий спосіб підтримує вас, військових. Щодня ми повинні пам’ятати про тих, хто віддав своє життя, хто тут стоїть, хто сьогодні захищає нас на фронті».

Господиня Сонячної алейки гібіскусів Любов Крижановська розповіла, що її син В’ячеслав також пішов добровольцем, служив у теробороні на донецькому напрямку сім місяців. «Цей період для мене як матері був найстрашніший у моєму житті, сповнений переживань, безсонних ночей. Бажаю, щоб жодна жінка, мати, діти такого у своєму житті не мали, не пережили. Хочу подякувати всім військовим за наш захист. Завдяки вам ми можемо висаджувати ці деревцята, втілювати ідеї, жити. Дай, Боже, всім здоров’я. Слава Україні! Героям слава! До ветеранського простору «Вдома» я звернулася із пропозицією закласти Алею добровольців на Сонячній алейці гібіскусів, щоб увіковічити пам’ять наших захисників, щоб зібрати ветеранів на природі, поспілкуватися у невимушеній обстановці, бо такі заходи – це не тільки формальності, данина пам’яті, а і моральна підтримка, а їм вона дуже потрібна. Саджанці я закупила напередодні. Але вчора ввечері моя добра знайома принесла ще майже сотню рослин. Їх ми висадимо на локації у найближчі дні».

Кореспондентка «Карпатського об’єктива» поспілкувалася із добровольцями. Вони коротко розповіли свої історії.

Олександр Сушанін, 46 років: «Працював на Перечинському хімзаводі, звільнився, бо батько був хворий, йому потрібна була стороння допомога. На жаль, він передчасно помер. Відбувши тижньовину, я пішов до військкомату. 4 березня вже був на учебці. Участь у бойових діях брав до 1 березня 2024 року, коли отримав важке поранення. Із лав ЗСУ звільнений. Тепер очолюю КЗ «Ветеранський простір «Вдома» у Перечині».

Вадим Ванін, 30 років: «Брав участь в АТО. Коли почалася війна, повернувся із заробітків із Будапешта. Став добровольцем. На фронті був 2,5 роки. Отримав поранення. Дали ІІІ групу інвалідності. Поступово повертаюся до повноцінного життя».

Михайло Герич, 55 років: «Я брав участь в АТО 2,5 роки – у 2015-2017 роках. Деякий час був вдома, потім поїхав на заробітки за кордон. Коли почалася повномасштабна війна, працював у Братиславі, зібрав сумку і повернувся додому – пішов до військкомату. Сина Андрія мобілізували, а я став добровольцем. Служив у 212 батальйоні, у травні вже були під Попасною, заступили на оборонну лінію. Отримав декілька поранень, контузію. У 23-му році мене під Бахмутом добряче побило, зрештою був звільнений з лав ЗСУ, отримав ІІ групу інвалідності. Такі заходи для нас є важливими, бо це нагода зустрітися, поспілкуватися, згадати побратимів, які загинули. На жаль, дуже багато полягло за Україну», – чоловік заплакав. Щоб приховати сльози, обличчя затулив руками, якими насмажив смачних шашликів.

Тетяна ГРИЦИЩУК, фото автора