В Ужгороді відзначили річницю Угорської революції 1848-49 років

З 1989-го щороку 15 березня в Ужгороді відзначають річницю Угорської революції та визвольної боротьби 1848-49 років. За традицією, з нагоди національного свята представники місцевої угорської громади зібралися біля пам’ятника Шандора Петефі. На жаль, через війну вже кілька років пам’ять героїв революції вшановують лише у вузькому колі.

Присутніх привітала голова Ужгородського районного осередку Товариства угорської культури Закарпаття, депутатка обласної ради Лівія Балог:

– З нагоди національного свята 15 березня по всьому Закарпаттю проходять вшанування. Так само і тут, в Ужгороді, біля пам’ятника Петефі традиційно збираються місцеві угорці, щоби вклонитися пам’яті жертв та учасників боротьби за незалежність і революції 1848–49 років. Тихе покладання у вузькому колі відбувається вже п’ятий рік поспіль. Водночас сьогодні маємо за честь вітати серед нас Міклоша Вестерґама, майстра гри на тараґоті, виступ якого і відкриє цей захід. Ми дуже вдячні і сподіваємося, що представники угорської громади Ужгородщини, громадських організацій, молодь наступного року вже матимуть можливість відзначати це свято відповідно до традицій.

Після короткого виступу музиканта Генеральний консул Угорщини в Ужгороді зачитав лист-звернення прем’єр-міністра Віктора Орбана до закордонних угорських громад:

«Організуйте свята, гідні цієї дати! Таким був заклик до народу в першу річницю революції. І цей заклик став наказом, закарбованим у серцях скрізь, де живуть угорці. Як би не повернулося колесо долі, цей день 177 років поспіль спонукав нас сповнюватися найпрекраснішими надіями.

Таким чином ми згадуємо той момент незрівнянної чистоти, який займає особливе місце серед славетних революцій світової історії. Ми пам’ятаємо її героїв, молодих людей, які перемогли гніт, встановивши порядок замість підривної діяльності, мир замість війни, життя замість смерті. Вони вірили: мета світу — щастя, а головний засіб для цього — свобода. Це вони залишили нам як мірку. Ось чому ми, угорці, у 2025 році не хочемо нічого більше, ніж мати можливість жити повноцінним життям: мати можливість вільно та без обмежень використовувати рідну мову та символи, а також мати можливість у мирі шанувати національну спадщину, котра робить нас однією з найяскравіших культурних націй Європи.

Сьогодні ми з радістю можемо констатувати, що справа свободи Угорщини має сильних прихильників, які готові її відстоювати, водночас ми також розуміємо, що захист наших національних інтересів – наш обов’язок. Ми повинні протидіяти разом силам, які прагнуть підірвати права частини угорської нації, і разом ми повинні зупинити будь-який божевільний план, який може підштовхнути Європу до війни.

Хай живе угорська свобода, хай живе батьківщина!»

Заступник єпископа Закарпатської реформатської церкви, пастор Ужгородської громади Янош Гедер попросив Божого благословення на присутніх, на закарпатців:

– Милостивий господи! Молимося до Тебе в цю годину за наш народ. Ти визначив місце під сонцем для кожного народу, бо Ти, Господи, благословив народи, Ти знаєш, що для нас означає дім, мова, культура і віра. Господи, благаємо, щоб ніхто й ніколи не забрав цього у нас. Дозволь прожити своє життя так, щоби ніколи не доводилося забирати чуже і ніколи не залишати своє. Допоможи, щоби руки не доводилося використовувати для війни, а для благословення. Господи, благослови угорців.

Національну молитву угорців присутні заспівали під звуки тараґота. Відтак представники Генерального консульства Угорщини в Ужгороді, громадських організацій, учні угорськомовного ліцею, місцевої угорської громади поклали вінки та квіти до пам’ятника, на знак вшанування подій березня 177-річної давнини та героїв того часу.

R. V.

Kárpátalja