Хустянин пише картини мохом

Вироби з природних матеріалів стають дедалі популярнішими не тільки в нас, але й усьому світі. 

Надихнувшись творчістю майстрині з Луцька, яка за допомогою моху та папороті створює справжні шедеври, Андрій Сайберт із Хуста також почав експериментувати. Уже два роки він виготовляє панно, скульптури та настінні композиції зі стабілізованого моху.

Майстерність приходить з часом

Стабілізований мох – це природний матеріал, який завдяки спеціальному процесу обробки стає еластичним, пружним, не осипається, не в’яне і завжди залишається яскравим та свіжим на вигляд. Серед тих, кому подобається працювати з декором, «ягель» дуже популярний.

«Матеріал досить дорогий, але він може не втрачати своєї принади й чудово зберігатися понад десятиліття. Уперше я дізнався про нього років 6 тому. Але через брак часу вирішив відкласти знайомство з ним на потім. А далі, у 2021 році, побачив по телебаченню сюжет про Анну Пащенко, художницю, яка працює з мохом. У неї настільки довершені витвори, що я відразу запалився й почав шукати інформацію про тонкощі роботи з «ягелем». Кожна з картин мисткині – окремий всесвіт. Тож мені також захотілося спробувати щось створити своїми руками. Тим більше, що маю хист до малювання, свого часу закінчив художню школу. Хоча фах обрав у сфері деревообробки, творчий потенціал намагався застосовувати у всьому, за що тільки брався», – розповів чоловік «Карпатському об’єктиву».

За словами умільця, мох може бути різних кольорів, але найкращим є той, що росте в скандинавських лісах.

«Мох збирають, обробляють у спеціальних розчинах, а далі фарбують. Загалом до роботи потрібно готувати всі рослини, аби вони не осипалися через місяць-два. Іноді я додаю трави та папороть. Перед використанням замочую в гліцериново-сольовій ванночці. Фігури з моху виходять об’ємними та натуральними. Природні компоненти можна поєднувати і з живописом. Навчився всього через інтернет, купував майстер-класи, дивився відеоуроки, читав багато спеціальної літератури в мережі. Загалом працювати з мохом зовсім не складно, головне – давати волю уяві та експериментувати, постійно вдосконалюватися, не зупинятися на досягнутому», – зауважує Андрій.

Якщо чоловік хоче додати до картини шишки, то збирає їх у лісі, якщо камінці – то на річці, але кольорові та морські все ж доводиться купувати.

«Мох надсилають пластами. Я його розрізаю, бо треба викласти то маленьку смужку, то велику кульку. Зараз уже на око бачу, куди який шматок потрібно, а спочатку нерідко помилявся. Навчання зайняло кілька місяців, потім почалася практика. Перші спроби були не надто вдалими, але поступово майстерність відшліфувалася. Загалом мені дуже цікаво працювати в цій техніці», – ділиться хустянин.

Екостиль тепер у тренді

Роботи в закарпатця не великі, у середньому 60–70 сантиметрів заввишки, але має у своїй колекції і справжні мініатюри, і гігантів.

«Зробив доньці в дитячу кімнату картинку з гірським краєвидом. Її висота – лише 12 сантиметрів. Дитина в мене – мінімалістка, любить усе маленьке. А от у холі висить двометровий триптих з деревами. Це дружина замовила, бо вважала, що стіни в нас надто порожні», – запевняє майстер.

У середньому над одним панно Андрій Сайберт працює 2–3 дні, але часом може впоратися й за кілька годин.

«Якщо в мене є вільний від основного заняття час і прийшло натхнення, робота просувається швидко. Але іноді не до творчості. Картинами на життя не заробляю, це хобі для душі. Тому працюю зазвичай, не поспішаючи, але з насолодою. При цьому відпочиваю тілом і душею. Мистецтво не втомлює, воно дає сили, ресурси, піднесення. Тішуся, що знайшов себе. Навіть плин часу не помічаю за творчим процесом. Іноді гляну на годинник, а там уже друга ночі… усі вдома сплять. У мене є своя майстерня, де займаюся деревиною, там і над картинами працюю, щоб у хаті не було безладу», – пояснює чоловік.

За два роки Андрій створив близько сотні виробів із моху. Це не тільки картини, але й різний хатній декор.

«Мох практичний. Його не треба поливати. Можна іноді просто трохи обприскувати водою. Якщо він пройшов процес стабілізації, за ним узагалі не потрібен догляд. Це чудовий матеріал для всілякої оздоби. Наприклад, дружині на кухню годинник «живий» зробив, сину цілу стіну в дитячій оформив, для себе ж різні панно створюю. Дещо подарував друзям та родичам. Екостиль тепер у тренді, і таким сувенірам усі щиро радіють», – каже умілець.

Хустянин наголошує, що працювати над першою картиною йому було трохи страшно, боявся пошкодити мох, але потім призвичаївся і зрозумів, що це неможливо.

«Пам’ятаю, аж руки трусилися, коли вперше різав мох. Зараз це навіть смішно пригадувати, – ділиться майстер. – Мох легко клеїться, а місця стиків зовсім не видно. Я й оленів з нього робив, і зайчиків, і декоративні дерева. Можна створювати все, що заманеться».

На майбутнє Андрій Сайберт має певні творчі плани, але коли втілюватиме їх у життя, поки що не знає.

«Хочу, замість квітів у горщиках, зробити декілька різних композицій з моху. Є в нас у будинку темні кімнати, де живі квіти просто не ростуть, бо бракує сонця. Планую також зробити переносну фітостіну для альтанки, аби влітку вона радувала мою родину на свіжому повітрі, а взимку прикрашала одну з кімнат у будинку. Загалом усіляких ідей у мене чимало, але для їхньої реалізації потрібні вкладення та час. Тому наразі тішуся тим, що маю, і точно знаю одне: зупинятися на досягнутому не стану, буду розвиватися та працювати над новими цікавими роботами», – ділиться творчими планами умілець.

Марина АЛДОН