Із 1 вересня в Ужгороді діятимуть 8 інклюзивних класів і 1 спеціальний

5 липня Президент Петро Порошенко підписав Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про освіту» щодо особливостей доступу осіб з особливими освітніми потребами до освітніх послуг» та Закон «Про внесення змін до статті 31 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» щодо транспортного обслуговування осіб з інвалідністю».

Законом передбачається навчання осіб з особливими освітніми потребами у загальноосвітніх навчальних закладах, які найбільш зручні для дитини та найближчі за місцем проживання. Також вперше на законодавчому рівні визначаються терміни «особа з особливими освітніми потребами», «індивідуальна програма розвитку» та «корекційно-розвивальні та психолого-педагогічні послуги». Найголовніше, що забезпечує законопроект, – фінансування навчання осіб з особливими освітніми потребами за рахунок коштів субвенції з Державного бюджету місцевим бюджетам.

І хоча загалом тема інклюзії не нова, вона залишається гострою. До прикладу, в Ужгороді цього року функціонували 5 класів з інклюзивною формою навчання: чотири класи у ЗОШ І-ІІІ ст.№20, ліцеї «Лідер» та один клас в ЗОШ І-ІІІ ступенів №16, упродовж року відкрито одну дошкільну інклюзивну групу в СНВК «Ялинка». Із 1 вересня 2017 року інклюзивних класів буде 8, а також один спеціальний. Чи покриває це потребу в інклюзивній освіті? Важко сказати. Адже інклюзивна освіта – явище багатогранне. І якщо у нашій країні інклюзія сприймається як освітні послуги для дітей з особливими освітніми потребами (дітей з вадами фізичного і психічного розвитку, у тому числі дітей-інвалідів), то у більшості країн світу інклюзію розуміють як філософію освіти в цілому. Власне це і є наш головний виклик на найближчий час – змінити існуючу систему оцінки освітніх потреб у контексті переходу від медичної до соціальної моделі інклюзії.

Саме цій темі була присвячена Міжнародна літня школа інклюзії, яка проходила на базі Американського університету в Центральній Азії (АУЦА) у місті Бішкек (Киргизстан) із 3 по 7 липня. Зібрання об’єднало усіх, хто хоч якоюсь мірою дотичний до питань освіти, – педагогів, представників неурядових громадських організацій, органів місцевого самоврядування, вищих навчальних закладів, інститутів післядипломної педагогічної освіти з України, Вірменії, Казахстану, Киргизії, Таджикистану, Молдови, Америки, Литви. Ужгород представляла начальник міського управління освіти Оксана Бабунич.

Робота школи велася у кількох напрямах і включала лекційні, практичні, дискусійні модулі, роботу в групах. Особлива увага учасників заходу надавалася питанням оцінки індивідуальних і спеціальних освітніх запитів дитини, досвіду співробітництва між різними державними інституціями, параметрам оцінки інклюзивності, розробці дорожньої карти упровадження інклюзивної освіти.

Загалом значення школи складно переоцінити, бо така спільна робота дає відчуття синергії і упевненості в тому, що ми рухаємося в одному напрямку. Цей напрямок – рівний доступ до навчання в загальноосвітніх закладах та здобуття якісної освіти кожною дитиною, визнання спроможності до навчання кожної дитини та, відповідно, необхідність створення суспільством належних для цього умов; забезпечення права дітей розвиватися в родинному оточенні та мати доступ до всіх ресурсів місцевої громади; залучення батьків до навчально-виховного процесу дітей як рівноправних партнерів і перших вчителів своїх дітей; навчальні програми, в основі яких лежить особистісно орієнтований, індивідуальний підхід і які сприяють розвиткові навичок навчатися упродовж усього життя та повноцінній участі у житті громади, суспільства. Але разом з тим також визнання факту, що інклюзивна освіта потребує додаткових ресурсів, необхідних для забезпечення особливих освітніх потреб дитини, – і матеріальних, і людських, повідомляють в Ужгородській міській раді.