Пригоди закарпатки: замість одноденної поїздки до Словаччини – двотижневе напів ув'язнення

Про те, як можна перейти пішки кордон Ужгород-Вишнє Нємецке. Одразу ж варто зауважити, що по біометричних паспортах у Словаччину заїхати не можна. Тільки за правом на побит (дозвіл на проживання). Експрес-тести з цього тижня на кордоні ніякі не роблять, тести з українських лабораторій теж не потрібно робити і комусь показувати.

Електронну реєстрацію на сайті korona.gov.sk найкраще зробити вдома, за день-два до виїзду. На сайті ви заповнюєте просту форму, де потрібно вказати ваше ім’я, номер телефону (краще словацький, бо на український вам смс у Словаччині прийти не зможуть), адресу прописки, адресу самоізоляції, наявність медстраховки. Після заповнення, вам прийде лист-підтвердження на електронну пошту, який ви можете або роздрукувати, або краще просто відкрити і показати на своєму телефоні, коли вас про це попросять на кордоні.

Квест на кордоні

Кордон працює з 8 до 20 год Київського часу. Приїхала я на україно-словацький кордон Ужгород-Вишнє Нємецке у четвер, 19 листопада, о 8.30 к.ч. Українська прикордонниця виписала талончик, почекали кілька хвилин і ще з одним чоловіком пішли до “будок” з правої сторони там, де проходять авто теж. У двох віконечках по черзі показали документи і обличчя, пройшли абсолютно порожнім кордоном до наступного шлагбауму, там стояло піших людей з 30, вони чекали, поки їх оформлять.

Автомобілів на кордоні в обидва боки жодного не було, тільки до десяти на словацькій стороні.

Мій талончик був уже оформлений, тому мене послали далі, на словацьку сторону. Підійшла до словацького шлагбауму, ніде нічого, ані напису чи знаку, куди йти – нема. У водіїв на сусідній смузі спитала, куди маю йти – вони не в курсі, пройшла повз шлагбаум, спрацював противним сигналом якийсь датчик. Підійшла до двох чоловіків, які за ним стояли, вони реєструвалися на сайті коронавірусу, бо не зробили цього заздалегідь.

До нас підійшла словацька прикордонниця, відчитала мене, чому я перейшла, бо треба було чекати перед шлагбаумом. Я вибачилася, бо дійсно не знала, де треба було стояти і кого чекати. Зверніть на це увагу, бо переходити потрібно просто по дорозі і вам показуватимуть тільки руками напрямок “ідіть он туди”, для пішоходів окремого якогось коридору немає, знаків, розмітки, написів, нічого.

Словацька прикордонниця різко запитала куди йду і навіщо, чи маю електронну реєстрацію. Взяла мій паспорт, глянула на телефоні підтвердження реєстрації, пішла в будку, повернулася, покликала підійти. Там на вулиці на столі я заповнила 4 екземпляри “частного виглашенія”, де вписала свої ім’я, телефон і адресу, за якою буду перебувати на ізоляції. У документі йдеться про те, що я зобов’язуюсь виконувати всі карантинні вимоги, носити маску, дезінфікувати руки, тощо.

Мені віддали паспорт і направили до металевого столика на огляд речей прямо на вулиці. Ще пару хвилин я там почекала, інша працівниця швидко оглянула мої сумки, побажала гарного дня, віддала паспорт і показала жестом, куди йти. Я була в Словаччині вже о 9.00.

Як дістатися від кордону до міста

Від кордону можна як знайти попутного водія, так і перевізника у численних фейсбук та вайбер групах. А також їздить громадський транспорт від автобусної зупинки Вишнє Нємецке. Ось посилання.

Я у фейсбук групі Українці в Кошицях знайшла водія, який в потрібний день і час їхав по своїх справах в тому ж напрямку, що і я. Він чекав мене за кількасот метрів від кордону. Дорогою до Михайловців ми розговорилися, я дізналася багато цікавого про навчання в Словаччині, студентство, архітектуру. Водій підвіз мене прямо до квартири, яку я заздалегідь забронювала на AirBnB та буду перебувати тут на самоізоляції наступні 5 днів.

Самоізоляція

На телефон прийшло повідомлення, що на 6 день я маю прийти за вказаною адресою і пройти тестування. Результати будуть готові до 96 годин. А до цього часу я “під замком”. Закупила продуктів у найближчому супермаркеті. Дні тягнуться повільно. Добре, хоч вид із вікна 12-го поверху радує:

Якби не карантин…

Карти Google мені показують, що до мого дому 1 година 15 хвилин їзди через Ублю. Так, мені потрібно було на один день приїхати по справах, а через карантин я тут застрягла на майже два тижні. Для порівняння, в Угорщині діє 30-кілометрова зона, з можливістю заїхати людям до 24 годин не далі, ніж на 30 км від кордону. Навіть з біопаспортами. Чому Словаччина так жорстко закрила кордони з боку України, не відомо. Водночас, з іншими своїми сусідами – Австрією чи Чехією словаки можуть пересуватися вільно на один день туди й назад. Дискримінація українців? Порушення прав? Обмеження свобод? Ні, не чули, коронавірус же.

Оксана ЧОПАК